Головна » Архів матеріалів
|
Археологія, як і кожна наука, має свої традиційні методи дослідження (типологічний, статистичний). Постійно удосконалюючи їх, вона також залучає до свого арсеналу методи природничих наук і вдало поєднує їх з власними. Типологічний метод Суть його полягає у виділенні серед археологічних знахідок типів речей з властивими лише їм ознаками. Є, наприклад, вістря стріли свідерського типу, ... Читати далі » |
|
За час розвитку археологічної науки зусиллями вчених багатьох країн вироблено загальну періодизацію пам'яток археології. У кожному великому районі Європи вона, однак, має деякі відмінності, особливо щодо пізніх археологічних періодів. Для території України вже більш-менш усталеною є така загальна археологічна періодизація:
...
Читати далі »
|
|
Археологічні дослідження складаються з кількох етапів: розвідка, розкопки, камеральне опрацювання та узагальнення їх матеріалів. Дослідження археологічних пам’яток здійснюється у декілька етапів. Спочатку проводиться розвідка з метою виявлення пам’ятки. Далі здійснюються розкопки, за допомогою яких вивчається культурний шар, об’єкти які в ньому трапилися і фіксуються та збираються знахідки кераміка, знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі і др.. Наступним етапом є камеральне опрацювання виявлених матеріалів, їх реставрація, науковий опис і фотографування. Потім здійснюється узагальнення і публікація дослідженої пам’ятки, визначається її значення для реконструкції минулого конкретного історичного періоду та регіону.
...
Читати далі »
|
|
Початки археології сягають глибини віків, коли люди почали включати стародавні речі й об'єкти в систему своєї культури, наділяючи їх магічними властивостями. Виходячи зі стилю первісного мислення, можна припустити, що походження таких речей вони приписували міфічним творцям. Археологічні джерела засвідчують уміщення до могил поряд із речами, шо функціонують у даному суспільстві, речей і стародавніх, нерідко "модернізо-ваних" для нових потреб, а писемні — прагнення заволодіти такими речами як амулетами. Особливо популярними були крем'яні та кам'яні речі — "громові стріли" і "громові сокири". Приваблювали людей і монументальні споруди (кургани, мегаліти), а також природні об'єкти (скелі, печери, гроти), шо мали на собі печать неприродної діяльності, — зображення, залишені кимось речі. Традиція вклонятися їм і здійснювати біля них різні обряди зберігала
...
Читати далі »
|
|
Археологія — самостійна галузь історичних наук. За одним із найпоширеніших визначень, наука — це форма суспільної свідомості, спрямована на одержання нового знання та виявлення закономірностей із метою їх подальшого застосування на практиці. Отже, будь-яка галузь знання є наукою лише тоді, коли вона має власні предмет (іноді до предмета додають ще й об'єкт), джерела й методику дослідження. Переважна частина археологів виходить із того, що їхня наука є історичною наукою, котра на підставі переважно речових пам'яток (або їхніх решток) давноминулих часів вивчає історію людства (як правило, первісної, рабовласницької та феодальної епох), реконструюючи при цьому історичний процес за допомогою спеціальних, притаманних лише їй методів. Тому предметом археології є вивчення історії людства відповідно до основних етапів розвитку його матеріальної культури (кам'яний, мідний, бронзовий, за
...
Читати далі »
|
Після смерті Звонимира в Хорватії активізуються дезінтеграційні тенденції, прискорюється процес занепаду державності. У 1102 р. в новій столиці хорватських правителів — Біограді — хорватським королем проголошено представника угорської правлячої династії Арпадів — Коломана. Ця подія засвідчувала втрату Хорватією власної державності й знаменувала початок тривалого перебування хорватів під владою угорських королів. У цей період остаточно розпалася історична єдність хорватських земель. Відтепер долі Хорватії, Далмації, Славонії складалися по-різному. Вирішального значення для кожної з них набула дія зовнішньополітичних чинників.
...
Читати далі »
|
.У 1165 р. великим жупаном став Стефан Неманя, який відіграв надзвичайно важливу й неординарну роль як у галузі державорення, так і в царині дальшого розвитку й зміцнення православ'я. Основним джерелом відомостей про життя та діяльність Стефана Немані є житіє, написане його молодшим сином Растком. У ньому повідомляється, що Стефан Неманя народився у 1114 р. в містечку Рибниці поблизу Подгориці в Зеті,куди втік від переслідувань родичів його батько. Стефана охрестили спочатку латинські, а згодом, після його переселення до Рашки,
...
Читати далі »
|
|
Борила переслідували невдачі. За його правління від Болгарії відпали кілька феодальних володінь, головним чином на південному заході Борил залишив по собі пам'ять боротьбою не стільки із зовнішніми, скільки з внутрішніми ворогами. Він нещадно придушував народні виступи, насамперед рух богомилів. Бориду довелося відстоювати свій престол у війні з сином Асеня І Іваном Асенем, який вступив у Болгарію в 1217 р. на чолі половецьких і руських загонів. Кинутого соратниками Борила схопили прибічники Івана Асеня й осліпили.
...
Читати далі »
|
|
Успіху повстання болгар сприяла внугрішньополітична боротьба, яка точилася у Візантійській імперії з початку 80-х років XII ст. її причина полягала в розвитку феодальних відносин, що посилював владу феодалів, які дедалі менше рахувалися з центральним урядом. За цих обставин на ослаблену чварами Візантію накинулися нони, серби, венеціанці, угорці.
Скрутою імперії відразу скористалися прихильники незалежності Болгарії. Приводом до виступу стали нові податки запроваджені для оплати весільних свят: візантійський імператор Ісаак II Комнін вступив у 1185 р. в династичний шлюб з угорською принцесою. Повстанців очолили знатні боляри Федор і Асень - нащадки останніх болгарських царів. Ця обставина надала війні за незалежність законного характеру навіть з позицій імперськії налаштованої частини болгарського суспільства. Федора проголосили царем болгар і греків під ім'ям Петра. Центр повстання розташовувався в місті Тирново. До весни 1186 р. визвольний рух охопив у ... Читати далі » |