Головна » 2014 » Березень » 15 » Археологія як історична наука. Предмет та завдання археологічних досліджень.
00:33 Археологія як історична наука. Предмет та завдання археологічних досліджень. | |
| Археологія — самостійна галузь історичних наук. За одним із найпоширеніших визначень, наука — це форма суспільної свідомості, спрямована на одержання нового знання та виявлення закономірностей із метою їх подальшого застосування на практиці. Отже, будь-яка галузь знання є наукою лише тоді, коли вона має власні предмет (іноді до предмета додають ще й об'єкт), джерела й методику дослідження. Переважна частина археологів виходить із того, що їхня наука є історичною наукою, котра на підставі переважно речових пам'яток (або їхніх решток) давноминулих часів вивчає історію людства (як правило, первісної, рабовласницької та феодальної епох), реконструюючи при цьому історичний процес за допомогою спеціальних, притаманних лише їй методів. Тому предметом археології є вивчення історії людства відповідно до основних етапів розвитку його матеріальної культури (кам'яний, мідний, бронзовий, залізний віки), окремих археологічних пам'яток, комплексів, культур. Сучасною наукою встановлено, що людина з’явилася майже 3 млн. років тому. Тоді ж виникло людське суспільство, розпочалася історія людства. Записувати історичні події люди навчилися значно пізніше. Наприклад, у країнах сходу писемні пам’ятки з’явилися понад 5 тис. років тому, а найдавніші письмові свідчення про життя та побут племен Північного Причорноморя – кіммерійців, скіфів (записи грецького історика Геродота) – належать до середини І тисячоліття до н.е. Усе, що було в дописемний період історії людства, ховається в пітьмі століть, і якби не археологія, то наші знання про племена і народи, що заселяли Землю в давнину, не виходили б за межі легенд, міфів, казок. Археологія (грецькою «Археос» - стародавній і «логос» вчення) – наука, яка вивчає історію людства на основі аналізу решток матеріальної культури. Під рештками (речами) матеріальної культури розуміють знаряддя праці, предмети побуту і культу, прикраси, зброю, житло, поховання, тобто все те, що було результатом життя й діяльності людини і частково чи повністю збереглося до наших днів. Більшість цих речей виявляють найчастіше у процесі археологічних розкопок. Дослідження археологічних матеріалів допомагає вченим пізнавати історію первісного суспільства, а також глибше і повніше відтворювати картини життя у ті часи, коли вже існували письмові джерела. Важко, наприклад, визначити, звідки вчені більше дізналися про життя та історію скіфів і сарматів: із записів Геродота та інших античних авторів чи у процесі розкопок стародавніх курганів, поселень, городищ. Отже, археологія є самостійною історичною наукою. Як і будь-яка інша наука, вона має свій предмет, методи його дослідження і завдання, яке полягає у всебічному вивченні історії племен і народів давніх епох – етнокультурного складу населення, рівня виробництва і розвитку продуктивних сил, виробничих відносин і соціального устрою, духовної культури, вірувань, мистецтва тощо. Вчені України ставлять і по можливості розв’язують проблеми, що стосуються давньої і середньовічної історії культури населення, що проживало на території нашої держави, розробляють теорію і методологію археологічної науки. Крім дослідження окремих аспектів стародавньої історії, археологія допомагає також з'ясувати глобальні проблеми, що становлять основу світогляду сучасної людини (наприклад, проблеми антропогенезу, виникнення праці, появи людського суспільства, розвитку виробництва та переходу до відтворюючого господарства, розкладу первісного суспільства та появи держав). Певна річ, особливу цінність археологія становить для тих періодів, куди не сягає писемна історія. Вона досліджує звичайно час дописемної історії або історію народів, письмо яких невідоме. Тому не буде перебільшенням вважати, що археології підвладні практично всі історичні епохи, адже, по-перше, найдавніше письмо з'явилося наприкінці IV тис. до н.е., причому лише в деяких народів, а решта почала користуватися письмом лише наприкінці раннього залізного віку або в середньовіччі; по-друге, значна частина стародавніх написів достовірно не прочитана, досі не роз-шифровані деякі системи стародавнього письма; по-третє, окремі народи й понині не мають власних і не користуються запозиченими системами письма (а отже, живуть ще в дописемній епосі). До того ж, займаючись вивченням матеріальної культури, археологи мають справу з предметами (і в тому числі найпершими, найдавнішими), виготовленими руками людини. Оскільки ж нинішня наука вважає основним критерієм появи людини поширення знарядь праці, нижня хронологічна межа археологічних досліджень сягає часу виникнення людини (близько 3 млн. років тому). Археологія всеосяжна не лише в часовому, а й у просторовому аспектах: скрізь, де жили люди, на будь-якій частині Землі лишилися сліди їхньої діяльності (це стосується не тільки суші, а й морського дна). Безумовно, часово-просторові можливості археології остаточно визначені для території лише нашої планети і в часових межах історії людського суспільства, однак не виключено, що невдовзі будуть знайдені матеріальні свідчення існування попередників найдавніших людей. Можливо також, що відбудеться вихід земних археологів на інші планети Сонячної системи. Все це приведе до переосмислення традиційних обріїв археології. Важливою рисою археології є те, що вона спирається на об'єктивні закономірності зміни матеріального виробництва. Основою цієї зміни є певна єдність розвитку природи та суспільства, що виявляється, з одного боку, в закономірностях природних процесів і властивостей речовин, з другого — в закономірностях розвитку суспільства, з третього — в закономірностях обміну між природою та суспільством. Оскільки саме матеріальне виробництво вважається основою прогресу, археологія стала наукою, що вивчає суть розвитку суспільства (тим більше, що джерела, якими вона користується, звичайно не зберігають даних про другорядне, несуттєве). До цього слід також додати: матеріальні рештки відбивають рівень не лише виробництва, а й суспільних відносин і духовної культури. Це ще більше підсилює роль археології в загальноісторичних дослідженнях. Отже, археологія є самостійною історичною наукою. Як і будь-яка інша наука, вона має свій предмет, методи його дослідження і завдання, яке полягає у всебічному вивченні історії племен і народів давніх епох — етно-культурного складу населення, рівня виробництва і розвитку продуктивних сил, виробничих відносин і соціального устрою, духовної культури, вірувань, мистецтва тощо. Вчені України ставлять і по можливості розв'язують проблеми, що стосуються давньої і середньовічної історії та культури населення, що проживало на території нашої держави, розробляють теорію й методологію археологічної науки. Головною науково-дослідною археологічною установою є Інститут археології Національної академії наук України, який координує археологічні дослідження і підготовку кадрів високої кваліфікації. Археологічні пам'ятки є всенародним надбанням і охороняються державою, пошкодження археологічних об'єктів карається законом. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |