Головна » Архів матеріалів
|
Джерела про древніх слов'ян діляться на три категорії: письмові, археологічні та лінгвістичні. Письмові джерела про стародавніх слов'ян виникли у сусідніх народів. Це твори візантійців, авторів Заходу і письменників Сходу, самі ж слов'яни в цей час своєї писемності ще не мали. Перші відомості про слов'ян повідомили автори перших століть нової ери: Гай Пліній Старший (23-79 рр. Н.е.), який написав «Природну історію»; Публій Корнелій Тацит (нар. бл. 50 р. н.е.) - автор твору «Про походження і місця проживання германців» («Німеччина»); астроном і географ Клавдій Пто
...
Читати далі »
|
|
Питання про походження та місцезнаходження слов'янської прабатьківщини, формування етнічно-культурної спільноти й напрями поширення процесу розселення давніх слов'ян і сьогодні не втратили своєї актуальності. Певні варіанти відповідей на них можна відшукати в різноманітних концепціях та гіпотезах, які перебувають у сучасному науковому обігу. "Дунайська гіпотеза", як найдавніша, посідає серед них провідне місце. Вперше її висунув у середині XI ст. літописець Києво-Печерської лаври Нестор. У "Повісті временних літ" він починає слов'янську історію саме з Подунав'я:
...
Читати далі »
|
|
Слов'яни – одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Час її виділення з індоєвропейської спільності ще недостатньо з'ясовано, хоча цьому питанню, як і пошукам слов'янської прабатьківщини, присвячена велика література. Проблема ускладнюється тим, що, на відміну від деяких інших європейських народів, слов'яни дещо пізніше взяли участь в тих історичних подіях, які висвітлені у письмових джерелах. Як відомо, існує чимало припущень щодо прабатьківщини слов'ян. Розглянемо деякі з них. Найдавніша дунайська концепція пов'язана з ім'ям літописця Нестора, я
...
Читати далі »
|
|
Упродовж 1995 р.—першої половини 1996 р. в економічному розвитку України дедалі відчутнішими ставали стабілізаційні процеси. Темпи інфляції та зростання цін на товари та послуги сповільнилися. За першу половину 1996 р. інфляція знизилася з 9,4 до 0,1 %. Уряду вдалося домогтися сповільнення темпів падіння обсягів промислового виробництва та скорочення валового внутрішнього продукту. Помітною стала тенденція до зростання доходів та заощаджень населення. В липні 1996 p., порівняно з червнем, вони збільшилися на 26 %. Активізувалась і зовнішньоекономічна діяльність. Від'ємне сальдо платіжного балансу України зменшувалося і в другому кварталі 1996 р. становило лише 22 млн доларів США. Все це в сукупності сприяло зміцненню української валюти. На ринку спостерігалося неухильне з ... Читати далі » |
|
Після прийняття Президією Верховної Ради України 14 листопада 1991 р. постанови № 1809 "Про національну валюту України", Державний комітет з оборони та промислового машинобудування доручив Дніпропетровському проектному інституту опрацювати перед проектні пропозиції щодо організації та розміщення Українського монетного двору. На виконання цього доручення була створена робоча група на чолі з директором інституту Р. Голіковим. Перед групою стояло завдання визначити виробничі потужності Монетного двору та опрацювати варіанти розташування його на діючих підприємствах України. Передбачалось, що в майбутньому він забезпечить не лише карбування розмінної монети, а й виготовлення урядових нагород, металевих знаків державних відзнак, пам'ятних медалей та інших виробів. Однією з про ... Читати далі » |
|
Наприкінці 80 — на початку 90-х років XX ст. у соціально-економічному, політичному та культурному житті Радянського Союзу стрімко наростали тенденції, спрямовані на його розпад й утвердження союзних республік як незалежних суверенних держав. Кризові явища в економіці, розбалансованість товарно-грошового господарства окремих регіонів вже у 1990 р. змусили Раду Міністрів Української PCP здійснити низку заходів, спрямованих на захист внутрішнього ринку. Ці кроки були зумовлені надмірним зростанням номінальних грошових доходів населення, не забезпечених необхідною товарною масою. Диспропорції між окремими союзними республіками щодо зростання грошових виплат населенню призвели до масового вивозу з України матеріальних цінностей. З огляду на це, постало питання про створення та ... Читати далі » |
|
Негативні наслідки Другої світової війни для грошового господарства Радянського Союзу проявлялися у надмірному зростанні грошової маси, необхідної для покриття величезних воєнних видатків; вилученні радянських грошових знаків окупаційними фінансовими установами та їх нестачі на звільнених від ворога територіях; а також у наявності значної кількості виготовлених нацистами фальшивих грошей. Ще задовго до завершення воєнних дій у країні розпочалася підготовка до проведення реформи, спрямованої на швидке радикальне оздоровлення грошової системи, її реалізація була доручена Міністерству фінансів СРСР, яке очолював А. Г. Зверев. Проводити реформу було вирішено без зволікань, однак посуха та неврожай 1946—1947 рр., а також політичне рішення радянського уряду про надання значної ... Читати далі » |
|
11 жовтня 1922 р. постановою Раднаркому Державному банку РСФРР (після утворення Радянського Союзу — Державний банк СРСР), який став емісійною установою, було надано право випуску повновартісних грошових знаків — червінців, які стали першими радянськими стабільними грошовими знаками. Золотий вміст червінця встановлювався на рівні царської золотої десятирублевої монети — 1 золотник 78,24 долі щирого золота. Передбачався випуск банкнот номіналом 1, 2, 3, 5, 10, 25 та 50 червінців. Більшість з них з'явилася на ринку у грудні 1922 р. Відтоді в країні склалася система обігу двох паралельних валют — "совзнаків" та червінців, які не були пов'язані між собою будь-якими вартісними співвідношеннями. Вартість банківських білетів постійно зростала. Якщо 1 січня 1924 р. 1 червінець коштував 30 000 рублів грошовими знаками 1923 р., то 1 лютого ця сума становила вже 86 000 рублів. Роль розмінн
...
Читати далі »
|
|
Внаслідок громадянської війни грошове господарство України було зруйноване. В обігу перебувала величезна кількість найрізноманітніших грошових знаків: царські рублі, випуски російських Тимчасового та радянського урядів, українські емісії часів Центральної Ради, Української Держави гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР, валюта іноземних держав, воєнні гроші білогвардійських армій, місцеві бони окремих областей, міст, національних громад, промислових підприємств та різноманітних організацій тощо. Після встановлення радянської влади і проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки, яка хоча й вважалася незалежною і перебувала в союзних відносинах з радянською Росією, питання грошових відносин та емісійної політики стали винятковою прерогативою Москви. А там у той час існували різні погляди на роль та значення грошей в житті суспільства. В умовах панування док
...
Читати далі »
|
|
Захоплені гітлерівською Німеччиною у 1939 р. польські землі було включено до різних територіально-адміністративних одиниць. Найбільш економічно розвинуті західні та північні землі ввійшли до складу Райху. З решти територій у жовтні 1939 р. було створено Генерал-губернаторство з центром у Кракові, що складалося з варшавського, радомського, люблінського та краківського округів, а також частини етнічних українських земель— Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Генерал-губернатором призначено одного з керівників нацистської партії Ганса Франка. Хоча керівні посади у Генерал-губернаторстві обіймали німецькі чиновники, воно було наділене певними автономними правами, зокрема, тут було запроваджено власну валюту — так званий краківський злотий. Вже 11 вересня 1939 р. головн ... Читати далі » |