Головна » 2014 » Березень » 16 » Совзнаки доби ''пролетарської революції революції'' та громадянської війни (1919-1922 рр.).
20:50 Совзнаки доби ''пролетарської революції революції'' та громадянської війни (1919-1922 рр.). | |
| Внаслідок громадянської війни грошове господарство України було зруйноване. В обігу перебувала величезна кількість найрізноманітніших грошових знаків: царські рублі, випуски російських Тимчасового та радянського урядів, українські емісії часів Центральної Ради, Української Держави гетьмана П. Скоропадського та Директорії УНР, валюта іноземних держав, воєнні гроші білогвардійських армій, місцеві бони окремих областей, міст, національних громад, промислових підприємств та різноманітних організацій тощо. Після встановлення радянської влади і проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки, яка хоча й вважалася незалежною і перебувала в союзних відносинах з радянською Росією, питання грошових відносин та емісійної політики стали винятковою прерогативою Москви. А там у той час існували різні погляди на роль та значення грошей в житті суспільства. В умовах панування доктрини "воєнного комунізму" і переходу до комуністичного виробництва та розподілу гроші вважались не лише зайвими, а й шкідливими. Саме тому ще У 1919 р., коли планова виробничо-розподільча система лише зароджувалась, різноманітні проекти відміни грошей дістали можливість для реалізації. В той час їх підтримували відомі діячі більшовицької партії М. Бухарін, Ю. Ларін та ін. Після видання декрету "Про продовольчі комуни" ринкові відносини в житті окремих груп населення перестали відігравати більш-менш важливу роль. Якщо у 1918 р. робітник 53 % свого заробітку отримував грішми, а решту — натурою, то у 1919 р. ця цифра становила 21 %, а в 1920 р. — ще менше — 7 %. З 25 березня 1920 р. для радянських підприємств, організацій та господарств було встановлено безкоштовне користування поштою, телефоном та телеграфом. 20 квітня 1920 р. Рада Народних Комісарів прийняла декрет "Про запровадження трудового продовольчого пайка", згідно з яким вводився єдиний принцип розподілу продуктів харчування серед "трудового" несільськогосподарського населення. Це ще більше звузило сферу використання грошей. Наступний крок — заборона всім радянським та громадським установам, підприємствам та організаціям купувати на ринку будь-які необхідні їм предмети (декрет Раднаркому від 20 липня 1920 р.). 11 жовтня 1920 р. прийнято декрет "Про відміну деяких грошових розрахунків", а 29 листопада цього ж року — декрет "Про спрощення грошових розрахунків", які відмінили всі грошові операції в рамках державного господарства. Наступний крок на шляху до повної відміни грошей передбачав зведення нанівець їх значення серед населення. З цією метою 4 грудня 1920 р. було видано декрет "Про безкоштовне надання населенню продовольчих продуктів", а 17 грудня цього ж року — декрет "Про безкоштовне надання населенню предметів широкого споживання". Згідно з цими правовими актами, населення мало безкоштовно отримувати продовольство та промислові товари. При цьому в окремих регіонах вводилися певні обмеження для так званого "нетрудового населення". З 23 грудня 1920 р. запроваджувалося безкоштовне користування населення поштою, телеграфом, телефоном та радіотелеграфом. 27 січня 1921 р. відмінено оплату за житло, за користування водогоном, каналізацією, газом, електричною енергією, міським транспортом, лазнями, пральнями. 5 лютого ці ж засади були поширені на отримання ліків за рецептами лікарів. З 23 березня 1921 р. безкоштовною стала поліграфічна продукція (книги, газети, журнали, портрети вождів тощо) і нарешті, з 20 травня — перегляд кінофільмів. Крім перелічених рішень центральних органів, влада на місцях приймала величезну кількість рішень з метою повної ліквідації грошей. Багато з них були чинними й на Україні, уряд якої нерідко просто дублював рішення, прийняті в радянській Росії. Разом з тим усі ці зміни стосувалися переважно промислових регіонів, а Україна на той час була в основному аграрною державою з високим рівнем розвитку товарного виробництва. Саме неможливість запровадження на селі прямого і всезагального обміну продуктів стала причиною швидкої відміни безгрошового господарства. Весною 1921 р. були встановлені норми обміну продуктів на промислові товари. Так, пуд пшениці (16 кг) вважався еквівалентом 10 фунтів солі, 30 голок, 20 ложок, 8 фунтів гасу, 1/3 коси і т.д. Однак ці норми встановлювалися без врахування попиту селян та пропозиції промислових підприємств, тому зворотної віддачі від товарообміну не було. Крім того, в умовах безгрошового господарства зменшувалась продуктивність праці, занепадали транспорт та комунальне господарство. З метою виходу з даної ситуації робилися спроби заміни грошових одиниць трудовими одиницями обліку. Одну з них, за дорученням Малого Раднаркому, розробляв С. Струмілін. Упродовж першої половини 1921 р. йому вдалося розробити систему так званих "тредів", яка передбачала наявність правил переведення різних видів праці до єдиного мірила, а також обліку всіх благ та послуг у "тредах". Однак підготований проект декрету Раднаркому "Про трудову одиницю обліку" прийнятий не був. Цікавими в цьому плані є паперові та металеві бони київської кооперативної організації "Розум і совість", які були спробою зробити мірилом вартості матеріалізовану працю у формі хліба за формулою "пуд хліба — рубль праці". Усі спроби запровадження ефективного безгрошового господарства виявилися невдалими. Саме тому відразу ж після переходу до нової економічної політики відбулося повернення до грошових відносин. Вже 4 серпня 1921 р. Раднарком знову дозволив державним та громадським організаціям, установам та підприємствам купувати необхідні їм товари на ринку, 25 серпня відновлено оплату за надані комунальні послуги, а в листопаді почали продавати газети та іншу поліграфічну продукцію. 5 листопада 1921 р. голова Раднаркому радянської Росії В. Ленін написав статтю "Про значення золота тепер і після повної перемоги соціалізму", в якій доводив, що в майбутньому радянська влада буде використовувати золото для будівництва туалетів, але зараз вона не може відміняти гроші. Це твердження свідчило про визнання більшовицьким керівництвом хибності доктрини безгрошового господарства. Наприкінці 1921 р. у Народному комісаріаті фінансів розпочалася підготовка проектів проведення грошової реформи. Особливо активною ця робота стала після призначення наркомом фінансів Г. Сокольникова, який був прихильником зміцнення рубля і боротьби з інфляцією. Один із перших кроків у цьому напрямі — відновлення карбування монет. Для цього було реставровано частково демонтований раніше Медальноафінажний завод (Монетний двір) у Петрограді. Тут наприкінці 1921 р. розпочалося карбування срібних монет номіналом 1 рубль, 50, 20, 15 та 10 копійок. Метрологічні показники цієї емісії — діаметр, вага, проба, гурт, ремедіум (допустиме відхилення від встановленої ваги монети) — відповідали останнім емісіям царської Росії. На аверсі монет вміщено зображення герба РСФРР, навколо якого — лозунг "Пролетарі всіх країн, єднайтеся !". Реверс монет вартістю 1 рубль та 50 копійок відрізнявся від реверсу розмінних номіналів. На першому було вміщено обрамлену вінком з лаврового та дубового листя п'ятикутну зірку, в центрі якої — цифрове позначення номіналу — "1" або "50". Вгорі, над зіркою — назва номіналу "РУБЛЬ" або "50 КОПЕЕК", внизу — дата карбування. На реверсі розмінних монет зображення зірки відсутнє. У 1921 р. було відкарбовано такі монети наступних номіналів: рубль — 1 млн шт., 50 копійок — 1,4 млн шт., 20 копійок — 0,825 млн шт., 15 копійок — 0,933 млн шт., 10 копійок — 0,950 млн шт. У 1922 р. ці цифри суттєво зросли. Лише рублів з ініціалами "АГ" на гурті було випущено 2,05 млн шт., а монет вартістю 50 копійок цього ж типу відкарбували 8,244 млн шт. Однак значно більше зросло виробництво розмінних номіналів: десятикопійкових монет — до 18,64 млн шт., п'ятнадцятикопійкових — до 13,633 млн шт., двадцятикопійкових — до 14,22 млн шт. У 1923 р. рублевих та п'ятдесятикопійкових монет не емітували, натомість, знову збільшилося карбування білону (10 копійок — 33,424 млн шт., 15 копійок — 28,504 млн шт., 20 копійок — 27,58 млн шт.). Виготовлені монети не запроваджувалися в обіг, а нагромаджувались на Монетному дворі для створення запасу, необхідного для забезпечення потреб внутрішнього ринку під час проведення грошової реформи. Вони з'явилися на ринку лише у 1924 р. Одночасно відбувалося впорядкування обігу паперових грошових знаків. Декрет Раднаркому від 3 листопада 1921 р. передбачав обмін усіх раніше випущених купюр, у т.ч. царських кредитних білетів, емісій Тимчасового уряду та перших радянських випусків на нові державні грошові знаки — так звані "совзнаки", забезпечені "всім надбанням республіки", В обігу з'явилися купюри номіналом 50 копійок, 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 250, 500 та 1000 рублів. Обмін старих грошей на нові відбувався у співвідношенні 1:10 000. Разом з тим дозволявся обіг грошових знаків попередніх емісій. Виконання даного декрету призвело до укрупнення грошової одиниці і спрощення розрахунків. З 1 травня 1922 р. всі підприємства та організації переходили на ведення обліку лише в державних грошових знаках 1922 р. Однак ця операція не зупинила знецінення рубля і не вирішила всіх проблем грошового обігу. Ціни на товари продовжували зростати. Так, пуд білої муки коштував 10 млрд рублів, жита, гороху чи фасолі — 5 млрд рублів, ячменю — 4 млрд руб. Це викликало необхідність випуску купюр дедалі більшої номінальної вартості. 12 червня 1922 р. на ринку з'явилися грошові знаки по 5000 і 10 000 рублів. На руках населення знову нагромадились величезні суми грошей. Інфляційні процеси продовжували наростати. Знецінені "совзнаки" не сприяли економічному розвитку країни і створювали труднощі у формуванні товарного і грошового ринку. Відчуваючи нестачу грошових знаків, особливо розмінних номіналів, чимало підприємств та організацій знову розпочали широко практикований у роки громадянської війни випуск найрізноманітніших грошових замінників: бон, чеків, квитанцій тощо. Такими були, наприклад, внутрішні розрахункові знаки — талони Харківського споживчого товариства. У 1921 р. їх номінал становив 5000,10 000, 25 000, 50 000,100 000, 250 000 та 500 000 рублів. У 1923 р., незважаючи на урядові заборони щодо випуску локальних грошових знаків та їх замінників, це ж товариство здійснило чергову емісію своїх талонів номіналом від 50 коп. до 1000 рублів. У цьому ж році власні талони вартістю від 5 до 100 рублів випустило Бахмутське споживче товариство. І таких прикладів на Україні в той час було немало. За цих обставин було прийнято рішення про встановлення умовного мірила вартості товарів та послуг. Ним став так званий золотий рубль. Ним позначалася вартість товарів та послуг у довоєнних золотих рублях з переведенням їх у "совзнаки". З метою підвищення вартості радянського рубля 24 жовтня 1922 р. було прийнято декрет про деномінацію грошових знаків. Згідно з ним, обмін грошових знаків зразка 1923 р. здійснювався у такому співвідношенні: 1 рубль зразка 1923 р. = 100 рублям 1922 р. = 1 млн рублів попередніх випусків. Передбачалось випустити в обіг нові грошові знаки наступних номіналів: 1, 2, 3, 5, 10, 20, 25, 50 копійок, 1, 2, 5, 10, 25, 50, 100 рублів. Однак невдовзі розвиток інфляції змусив випустити нові купюри номіналом 250, 500, 1000 та 5000 рублів. Одночасно було дозволено обіг грошових знаків зразка 1922 р. Дещо раніше, 8 вересня 1922 р., був прийнятий декрет Раднаркому "Про встановлення одноманітності грошового обігу", який заборонив усім касам Наркомфіну пускати в обіг грошові знаки будь-яких емісій, крім державних грошових знаків зразка 1922 р. Обмін купюр попередніх випусків на знаки 1922 р. проводився до 1 жовтня 1922 р. Згодом цей термін було продовжено до 31 січня 1923 р. У 1923—1924 рр. Державний банк запровадив в обіг нові грошові знаки великих номіналів — 10 000 рублів (жовтень 1923 р.), 15 000 рублів (грудень 1923 р.) та 25 000 рублів (лютий 1924 р.). Це були перші грошові знаки, які містили символи новоствореного Радянського Союзу: герб СРСР, написи мовами республік, які увійшли до його складу (РСФРР, Українська СРР, Білоруська СРР та Закавказька Федерація). | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |