Головна » 2014 » Березень » 16 » Макроекономічна ситуація в Україні напередодні реформи. Концепція грошової реформи, її завдання і характер.
20:53 Макроекономічна ситуація в Україні напередодні реформи. Концепція грошової реформи, її завдання і характер. | |
Після прийняття Президією Верховної Ради України 14 листопада 1991 р. постанови № 1809 "Про національну валюту України", Державний комітет з оборони та промислового машинобудування доручив Дніпропетровському проектному інституту опрацювати перед проектні пропозиції щодо організації та розміщення Українського монетного двору. На виконання цього доручення була створена робоча група на чолі з директором інституту Р. Голіковим. Перед групою стояло завдання визначити виробничі потужності Монетного двору та опрацювати варіанти розташування його на діючих підприємствах України. Передбачалось, що в майбутньому він забезпечить не лише карбування розмінної монети, а й виготовлення урядових нагород, металевих знаків державних відзнак, пам'ятних медалей та інших виробів. Однією з проблем, яка виникла в процесі виготовлення перед проектних пропозицій, була відсутність необхідних нормативних документів, найважливішим серед яких був Монетний Статут України. Цей документ мав регулювати порядок карбування монети, монетний метал, вагу, тип та легенду окремих номіналів, монетну стопу, ремедіум при карбуванні, систему поділу грошової одиниці на кратні частини тощо. При вирішенні цього питання Міністерство фінансів України опиралося на попередні дані, згідно з якими, основною грошовою одиницею вважалася гривня, а її сотою частиною мала стати стотинка. Передбачалось карбування монет номіналом 1, 5, 10, 25 стотинок та 1 гривня. Монетний двір мав виготовляти близько 2 млрд шт. монет щорічно. Передбачалось, що він буде отримувати на засадах кооперації від інших підприємств України металеву стрічку, мішки для упаковки монет, пластмасу для пломбування мішків з готовою продукцією, яка буде доставлятися у Національний банк України та його обласні відділення. Основні показники технологічного процесу повинні були відповідати виробництву на Московському монетному дворі. Незважаючи на значний обсяг роботи та багато невизначених питань, робоча група вже 11 грудня 1991 р. представила свої пропозиції. Виготовлення розмінної монети спочатку замовили в Італії, де на Монетному дворі "Instituto Poligrafico Е Zecca Del lo Stato" було відкарбовано певну кількість українських монет різних номіналів. Однак згодом було визначено за доцільне розмістити монетне виробництво на одному з промислових підприємств України. Найбільш відповідними для цього були Луганський верстатобудівний завод та сумське ВО "Електрон". 1992 p., за результатами конкурсу, право на виготовлення перших українських розмінних монет виборов Луганський верстатобудівний завод — потужне промислове підприємство, засноване у 1795 р. Ще 1 жовтня 1991 р. його директор отримав лист від голови Комітету з питань економічної реформи та управління народним господарством Верховної Ради України Володимира Пилипчука з дорученням терміново опрацювати питання, пов'язане з виготовленням металевих грошей. На початку 1992 р. Міністерство машинобудівної промисловості України доручило Луганському верстатобудівному заводу організувати виготовлення розмінних монет. За короткий час (9 місяців), за допомогою Монетного двору Великобританії "Boyal Mint Servis", тут було створено базу для тимчасового карбування монет, яке розпочалося у листопаді 1992 р. Закуплене для цього за кордоном обладнання коштувало 12 млн доларів США. У процесі монетного виробництва виникла потреба переглянути склад номіналів розмінних монет. На основі вивчення світового досвіду було вирішено зупинитися на семи найбільш вживаних номіналах: 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок масовим тиражем не випускалися, а ті екземпляри, котрі нині трапляються серед колекціонерів, є зразками або технологічними пробами. У зв'язку з наростанням інфляційних явищ виготовлена розмінна монета не запроваджувалась в обіг, а нагромаджувалась у сховищах Національного банку України з метою наповнення грошового ринку на завершальному етапі грошової реформи, пов'язаному з введенням національної грошової одиниці — гривні. Тимчасове монетне виробництво на Луганському верстатобудівному заводі не могло забезпечити виготовлення всього спектру високоякісної продукції, особливо пам'ятних і ювілейних монет та державних нагород. З огляду на це, урядом було прийняте рішення про створення сучасного Монетного двору України у Києві. З цією метою виконуючий обов'язки прем'єр-міністра України Ю. Звягільський 15 червня 1994 р. підписав розпорядження про передачу Національному банку України будівлі заводу "Алмаз" (м. Київ). 28 червня цього ж року заступник Голови Правління Національного банку Р. Арешкович затвердив "Завдання на проектування Монетного двору Національного банку України в м. Києві". Передбачалось, що його щорічна проектна потужність становитиме 1,5 млрд шт. розмінних монет. При цьому ставилось завдання вивчити досвід найкращих монетних дворів світу. В технологічному процесі та комплектуванні обладнання передбачалось використати найсучасніші пропозиції фірм "Роял Мінт" (Англія), "Шеррітт" (Канада), "Бюхлер" та "Теодор Гребенер Прессенсистем ГМБХ Ко Кг" (Німеччина), Австрійського та Словацького монетних дворів, російського Госзнаку, а також найкращу продукцію підприємств України і обладнання, закуплене для Луганського верстатобудівного заводу. Після тривалої підготовчої роботи 23 жовтня 1995 р. Правління Національного банку України прийняло постанову "Про затвердження проекту будівництва Монетного двору", а 1 грудня цього ж року — "Про створення монетного виробництва в м. Києві". За основу було схвалено спільний проект корпорації "Австрійський Монетний двір АГ" та Національного банку України. Відразу ж після цього розпочалися будівельні роботи, які тривали до 1998 р. Відсутність належної виробничої бази не дала можливості налагодити власного карбування пам'ятних та ювілейних монет, потреба в яких гостро відчувалася. їх поява мала велике політичне та культурно-пропагандистське значення для молодої Української держави. Саме тому у квітні 1994 р. Кабінет Міністрів та Національний банк України прийняли спільну постанову щодо організації випуску пам'ятних та ювілейних монет, яка доручила вирішення всіх питань, пов'язаних з плануванням, випуском та реалізацією цього виду монетної продукції, управлінням Національного банку України. З травня 1995 р. Правління Національного банку прийняло постанову про запровадження в обіг з 7 травня першої української пам'ятної монети, присвяченої 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. її номінал становив 200 тис. крб., а наклад — 250 тис. шт. Угоду на виготовлення цієї мідно-нікелевої монети було укладено з Московським монетним двором. Упродовж 1995 р. в обіг було введено ще декілька пам'ятних монет. Вони присвячувалися 400-річчю від дня народження гетьмана Богдана Хмельницького (200 тис. карбованців), містам-героям Києву, Одесі, Севастополю та Керчі (200 тис. карбованців), а також 50-річчю Організації Об'єднаних Націй (200 тис. карбованців — з мідно-нікелевого сплаву та 2 млн карбованців — зі срібла). Тематичний план випуску на 1996 р. було значно розширено. Крім мідно-нікелевих, передбачалось карбування монет з дорогоцінних металів — золота і срібла. До завершального етапу грошової реформи до обігу було введено монети, присвячені 125-річчю від дня народження Лесі Українки (200 тис. та 1 млн карбованців), 10-річчю Чорнобильської катастрофи (200 тис. та 2 млн крб.), пам'яті Григорія Сковороди (1 млн крб.), 100-літтю Олімпійських ігор сучасності та першій участі України в Олімпійських іграх (200 тис. та 2 млн крб.), 5-ї річниці незалежності України (2 млн крб.), а також 130-й річниці від дня народження Михайла Гру шевського (200 тис. та 1 млн крб.). Наклади монет, виготовлених зі срібла, як правило, не перевищували 10 тис. шт., а мідно-нікелевих —100тис. Для карбування срібних монет використовувався метал 925-ї проби. На замовлення Національного банку України пам'ятні та ювілейні монети, крім Московського монетного двору, карбувалися на Бірмінгемському (Великобританія), Варшавському (Польща) та Кремніцькому (Словаччина) монетних дворах. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |