Епоха мезоліту (середнього кам'яного віку), або епіпалеоліту, на різних територіях Європи і Близького Сходу розпочалася не одночасно: в Середземномор'ї і в країнах Стародавнього Сходу - в ХІ-Х тисячоліттях до н.е., а в межах Східної і Центральної Європи — у другій половині IX тисячоліття до н.е. Закінчується вона в різних місцях також не одночасно. На півдні Східної Європи перехід від мезоліту до неолітичної епохи відбувся в середині VI тисячоліття до н.е., а на більш північних територіях — у V — на початку IV тисячоліття до н.е. На території України мезолітична епоха датується кінцем IX — VI тисячоліттям до н.е.

 

Це час значних змін у природі Європи. Повністю закінчується льодовиковий період і встановлюється геологічна сучасність — голоцен. Припиняється накопичення лесу, і на його поверхні розпочинається ґрунтотворний процес і формування сучасної гідрографічної сітки, поширюються голоценові флора і фауна. Серед великих тварин, на яких полювала людина мезолітичної епохи, залишилися благородний олень, зубр, кабан тощо. Холодовитривалі тварини пізнього палеоліту зникають.

 

Перехід від холодного клімату палеолітичної епохи до сучасного не був раптовим. Пом'якшення клімату відбувалося поступово з періодами коливання його в бік більшої сухості чи вологості. На підставі вивчення пилкових діаграм у відкладах торфовищ та інших даних палеоботанікам вдалося визначити кілька таких періодів, а саме:

Цю періодизацію, розроблену на аналізі даних переважно північних районів, можна застосовувати і до території України.

 

Мезолітична епоха припадає на пребореальний, бореальний і частково на атлантичний періоди. На відміну від палеоліту, культурні шари мезолітичних стоянок залягають неглибоко в ґрунті або в підґрунті, найчастіше на надзаплавних терасах.

 

Матеріальна культура. Господарство. Соціальний устрій. З точки зору матеріальної культури мезоліт є перехідним періодом від палеоліту до неоліту. Це час значних досягнень людства в опануванні сил природи, удосконаленні знарядь праці і помітних змін у соціальній структурі та духовному житті. У мезоліті масово поширюється зброя дальньої дії — лук і стріли. За значенням винайдення лука і стріл порівнюють з відкриттям вогнепальної зброї в епоху середньовіччя.

 

У мезолітичну епоху відбулося приручення собаки. Вона стала відігра-вати важливу роль на полюванні й сама в разі необхідності була живим запасом їжі. Кістки собаки виявлено на місцях мезолітичних стоянок, зокрема, Шан-Коба у Криму, Мирне у Причорномор'ї.

 

Поширення лука і стріл зробило полювання ефективним, більш безпеч-ним, сприяло індивідуалізації цього заняття, що зумовило значне скорочення дичини, особливо на окремих замкнених територіях, наприклад у Криму. Вважають, за таких обставин могла виникнути криза мисливського господарства, яка, з одного боку, вела до посилення ролі збиральництва, а з іншого—сприяла спробам приручити, крім собаки, деяких інших тварин. Є чимало свідчень на користь того, що вже за пізнього мезоліту в Криму почалося приручення свині. На півночі України, де були сприятливі умови, розвивалося рибальство. Знаряддя рибальства (гарпуни, гачки) були в ос-новному кістяні. Населення в мезоліті знало вже човни і рибальську сітку; володіло підлідним ловом риби. Люди часто селилися біля води і навіть на болотах, де споруджували житла на палях. У гірській місцевості — в Криму — за житло правили печери та місця під навісами скель, а на рівнинах люди будували примітивні штучні житла. На Ігренському поселенні (нині в межах Дніпропетровська) досліджено рештки десяти напівземлянкових жител округлої форми, до 8-9 м у поперечнику, з конічним перекриттям (розкопки Д. Я. Телегіна).

 

Розміри мезолітичних стоянок значно менші від палеолітичних. Колек-тиви роздрібнюються, але зв'язки між окремими частинами їх не втрачаються. Вважають, що мезоліт— це час виникнення племен, хоча існує й інше твердження — що племінна організація суспільства склалася пізніше. Кількість населення порівняно з палеолітом зростає. За підрахунками вчених, у мезоліті на Землі було близько 5 млн. осіб (у палеоліті — близько 3, а в неоліті — більше 80 млн. осіб).

 

У мезоліті триває вдосконалення техніки обробки кременю. В цей час люди навчилися виготовляти вузькі, тонкі й гострі мікролітичні (мікро — малий) пластинки до 1 мм завтовшки, потрібні для виготовлення вкладишевих знарядь. Вкладишева техніка в мезоліті досягла значного розвитку. В цій техніці виготовляли вістря списів, гарпунів, ножі. Основу цих знарядь вирізали з кістки або дерева, а в пази вставляли крем'яні вироби, що носять назву мікролітів. Найбільш ранніми, досить поширеними, формами мікроватів були пластинки і вістря з затупленою спинкою, косі вістря.

 

Пізніше виникла серія вкладишів геометричної форми — трапеції, сегменти, трикутники, ромби тощо. Вкладиші в пазах гарпунів закріплялися смолистою речовиною. Таким чином, виходили дуже ефективні вістря — тонкі, легкі й гострі. З високих трапецій виготовляли попереклезові стріли. З цілих пластин робили наконечники стріл, у яких підретушовували лише черенок або черенок і вістря. Вперше такі наконечники були знайдені на стоянці Свідри Велькі (Польща), тому вони отримали назву свідерських.

 

З мезолітичною епохою пов'язана поява знарядь для обробки дерева — сокир і тесел. Відомо два типи сокир: так званий тип транше і сокира-різак. Перші виготовлялися з уламка кременю, що мав одну гостру грань, яка ставала лезом сокири. У цих виробів сколами підправлялись лише бічні грані, щоб вставити сокиру в кістяну муфту. У сокир-різаків, що виготовлялися в техніці двобічної обробки, лезо формувалося за допомогою одного чи кількох бічних сколів. Сокири, тесла, а також кайловидні знаряддя— піки, що теж виготовлялися в техніці двобічного оббивання, були великими знаряддями й отримали загальну назву — макроліти. Мікроліти і макроліти- основні групи кремнієвих знарядь епохи мезоліту.

 

У мезоліті використовуються також крем'яні скребки, різці, ножі, порів-няно з палеолітом дещо зміненої, удосконаленої форми. Зокрема, з'являються круглі скребки замість довгих кінцевих. Різців помітно менше, ніж у палеоліті, вони часто виготовлені на куті зламаної пластини або на відщепах.

 

Печерний живопис, відомий за пізньопалеолітичної доби, в мезоліті зни-кає. Проте виявлено цікаві наскельні зображення мезолітичного часу. В межах України вони зафіксовані в гротах Криму і на плитах Кам'яної Могили на р. Молочній поблизу м. Мелітополя. Це зображення окремих диких тварин — бика, лані та сцен полювання.

 

На території Іспанії досліджено зображення сцен військових сутичок, полювання лучників на оленів. Значну кількість наскельних зображень, що датуються епохою мезоліту, виявлено на Кавказі. На скелях Кобистану поблизу Баку знайдено зображення людей, сцени полювання.

 

Цікаві зразки образотворчого мистецтва епохи мезоліту відкрито в урочищі Лепинський Вир на Дунаї, де досліджено цілу серію монументальних людських скульптур, висічених з каменю. До зразків мистецтва мезолітичного часу зараховують також розписані фарбами гальки (чуринги), виявлені в Азільській печері у Франції.