Головна » 2014 » Березень » 16 » Князі Олег та Ігор. Княгиня Ольга та її реформи.
21:23 Князі Олег та Ігор. Княгиня Ольга та її реформи. | |
Після смерті Рюрика Олег, будучи ватажком одного з варязьких загонів, захопив владу в Новгороді, звідкіля на чолі дружини по Дніпру спустився в Київ. Представившись купцями, воїни Олега обманом захопили і вбили місцевих князів Аскольда і Діра та захопили місто (882 р.). Київ став центром об'єднаної держави, якій підкорялися також Новгородські землі. При цьому Олегові довелося заново завойовувати слов'янські племена, раніше підвладні Києву. Літопис повідомляє, що в 885 р. він обклав даниною полян, древлян, сіверян і радимичів, а з тиверцями й уличами продовжував воювати. Олег здійснив два переможних походи на Константинополь - у 907 р. і 911 р. Похід 907 р. деякі історики вважають легендою, оскільки документальні його підтвердження невідомі. У результаті походу 911р. був укладений договір із греками, складений, як записав літописець, у двох екземплярах - на руській і грецькій мовах. Список руською мовою підтверджує, що руська писемність з'явилася задовго до прийняття християнства, а також те, що іще до появи «Руської Правди» складалося законодавство (у договорі з греками згадувалося про «закон руський», по якому судили жителів Київської Русі). Відповідно до договору, російські купці мали право місяць жити за рахунок греків у Константинополі, але зобов'язані були ходити по місту без зброї. При цьому купці повинні були мати при собі письмові документи і заздалегідь попереджати константинопольського імператора про свій приїзд. Договір Олега з греками передбачав сплату Візантією значної контрибуції (48 тис. гривень золотом), безмитну торгівлю, надання пільгових умов руським купцям у Константинополі, а головне — забезпечував можливість вивозу данини, що збиралася на Русі, і продажу її на ринках Візантії, Відповідно до арабських джерел, Олег також здійснив кілька походів проти Арабського халіфату на південно-західне узбережжя Каспійського моря. Під час одного з них (912р.) він загинув. Князь Ігор (912-945 рр.) до якого після смерті Олега перейшла князівська влада в Києві, за офіційною версією вважається сином Рюрика (під час його неповноліття Олег відігравав роль регента). Князювання Ігоря почалося з традиційного для князів цього періоду придушення повстань тті скорених раніше племен древлян і уличей. За часів Ігоря на південних кордонах Русі з'явилися нові тюркомовні кочівники - печеніги. У 915 р. Ігорю вдалося укласти з ними мирну угода, але вже 930 р. печеніги, підкуплені Візантією, знову напали на Русь. Ігор здійснив кілька походів на Візантію. Під час першого в 941 р. його флот був спалений «грецьким вогнем» (сумішшю горючих речовин на основі сирої нафти, що під тиском випускалися з бронзових труб, поставлених на візантійських судах). Другий похід 943 р. закінчився мирним договором з візантійським імператором, який вирішив за краще без бою відкупитися від варварів. Підписаний у 944 р. договір Ігоря з Візантією був менш вигідним для Русі, ніж договір 911 р. Він підтверджував тільки основні торговельні інтереси Русі на ринках Візантії, але руські купці позбавлялися права безмитної торгівлі в Константинополі, а руські воїни зобов'язувалися обороняти кримські володіння Візантії від кочівників. Антивізантійську спрямованість мав похід Ігоря 944 р. проти союзника Константинополя, вождя прикаспійських горців Марзубана, у ході якого були узяті великі торговельні міста Дербент, Ширван і столиця Кавказької Албанії місто Бердаа. Військові походи потребували від князя значних витрат, які покривалися за рахунок збільшення данини із залежних від Києва слов'янських племінних княжінь. Це викликало описане в літописі повстання древлян у 945 р. Князівська дружина, незадоволена недостатніми розмірами зібраної данини, змусила князя з невеликим загоном повернутися назад, для повторного збору. Древляни зібралися на віче, яке вирішило: «Унадиться вовк до овець, то перетаскає всіх, якщо не убити його». Загін Ігоря перебили, а князя стратили. Після смерті Ігоря його дружина Ольга жорстоко помсти-лася древлянам за убивство чоловіка. Перше посольство древлян, яке запропонувало Ользі на чоловіка замість Ігоря свого князя Мала, було заживо закопане, друге спалено в Києві. Як повідомляє літопис, Ольга запропонувала древлянам видати їй як данину по одному птаху з кожного двору. До ніг голубів за наказом київської княгині було прив'язане запалене клоччя, і коли ті прилетіли у свої старі гнізда, у древлянській столиці спалахнула пожежа. У результаті згоріла столиця древлян Іскоростень (нині місто Коростень), загинуло, за словами літопису, близько 5 тис. її жителів. Однак повстання древлян змусило Ольгу змінити форми і методи державного управління. Першою з її реформ стало упорядкування збору данини. Практично нерегульоване «полюддя» часів Ігоря було замінено «уроками» — заздалегідь установленим розміром данини, яка збиралася на встановлених княгинею місцях збору - «погостах». Друга реформа полягала в спробі зміцнення князівської влади шляхом уведення християнства - спочатку з Візантії, потім з Рима. У 961-962 р. на Русі діяла місія єпископа Адальберта, направленого на прохання Ольги німецьким імператором Отоном І. Однак в той час християнство не було сприйнято, місіонери були вигнані з Києва. Активною була діяльність Ольги і на міжнародній арені. У 946 р. і 957 р. вона здійснила два дипломатичних візити в Константинополь, де уклала ряд союзницьких угод, намагалася домогтися визнання Русі як повноправної держави шляхом її християнізації (сама княгиня також прийняла християнство в Константинополі). Однак Візантія розглядала Русь лише як можливого васала, усіляко перешкоджаючи її зміцненню. Це викликало переорієнтацію Ольги на Священну Римську імперію німецького народу, з імператором якої вона встановила дипломатичні стосунки. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |