Головна » 2014 » Березень » 16 » Гроші – шаржі.
20:44 Гроші – шаржі. | |
| У літературі про паперові знаки незаслужено мало уваги приділено українським знакам державного казначейства гідністю в 25 і 50 карбованців. Між тим, значення їх для грошового обігу в Україні в 1918-1920 рр. був надзвичайно великий. Є підстави вважати, що обсяг їх емісії, становив значно більше половини обсягу всіх випущених за цей час українських грошових знаків. Всього ж, за нашими підрахунками, на території Україні в 1918-1920 рр. було випущено в обіг близько 5,5 млрд. карбованців в знаках державного казначейства (далі також - казначейських знаках) зразка 1918 р. Випущені Центральною радою в якості тимчасових, вони протрималися в зверненні довше будь-яких інших, емітованих як до, так і після них, українських грошових знаків і при цьому зізнавалися платіжним засобом усіма діючими і часто змінюють один одного в Україну владою і урядами, а частина їх і емітували. Казначейські знаки гідністю в 25 і 50 карбованців випускалися в обіг в Києві урядами Центральної Ради, гетьмана Скоропадського та Директорії. Знаки в 50 карбованців, крім української влади, емітувалися в Одесі також командуванням сформованих там військових частин Добровольчої армії генерала Денікіна, а також радянськими властями. Слід відразу зазначити, що українська влада встигли емітувати не всі виготовлені ними в Одесі казначейські знаки. Більше 20% з них гідністю в 50 карбованців потрапили в руки денікінців, якими і були пущені в обіг. Склалася незвичайна ситуація, коли одна влада виготовила грошові знаки, а інша, що змінила першу, емітувала їх. До емісій, яких же властей віднести ці знаки? Чи були вони визнані українською владою або були оголошені ними фальшивими? Для вирішення цих питань необхідно встановити серійні номери казначейських знаків номіналом 50 карбованців, захоплених денікінцями в сховищах одеської контори Держбанку. І це не єдине «біла пляма» в «біографії» українських казначейських знаків. Не встановлені, наприклад, обсяги емісії за кожною з різновидів казначейських знаків київській пресі. Невідомі дати початку виготовлення та випуску в обіг в Одесі казначейських знаків в 50 карбованців. Лютнева революція 1917 року і повалення самодержавства відродили прагнення народів ліквідованої Російської імперії до економічної та політичної незалежності. В Україні цей рух очолила створена в березні 1917 р. Центральна Рада, яка була визнана Тимчасовим Російським урядом в якості представницького органу. Однак, об'єднавши українські національні сили, Центральна Рада вже ставила перед собою завдання перетворення з представницького органу в орган управління незалежної України. Відразу ж після Жовтневої революції Центральна Рада проголошує утворення Української Народної Республіки (УНР), що входить до складу Росії. Україна ставала її автономною частиною і продовжувала, таким чином, користуватися загальноросійськими грошовими знаками, які надходили в кредитні установи УНР з Петрограда. За різними джерелами, на території Україні в обігу перебувало тоді від 10 до 14 млрд. загальноросійських рублів. Незважаючи на це, грошей в Україну катастрофічно не вистачало. Відбувалося це з різних причин. Однією з них стала відсутність в цей час в Україну нормального торгового обороту, внаслідок чого грошові знаки поступово йшли з сфери обігу, осідаючи в «панчохах». Причому, осідали вони переважно в сільській місцевості, т. к. селяни через розвал промислового виробництва не могли, продавши свої сільськогосподарські продукти, придбати за виручені гроші необхідні їм промтовари. Позначалася і слабкість центральної та місцевої влади, яка сприяла тому, що в казну перестали платити податки. Через розрухи на транспорті вкрай погано надходили залізничні збори. Різко зросли ціни на всі товари. Були й інші причини. В цих умовах потрібен щоденний випуск в обіг все нових і нових грошових знаків. Між тим, політичні події розвивалися таким чином, що після проголошення УНР відносини між Центральною Радою та урядом Російської Федерації різко погіршилися, і надходження грошей з Петрограда в Україну було припинено. За повідомленням Л. М. Неманова, останній транспорт їх було отримано в Києві 11 листопада 1917 р., а з 4 грудня всі поставки грошових знаків в Україна остаточно припинилися. Ці обставини змусили Центральну Раду вжити ряд заходів, спрямованих на виготовлення власних грошей. Вперше в зверненні вони з'явилися 24 грудня (ст. ст.) 1917 р. Це були виготовлені в Києві (в друкарні Кульженка) і емітовані Державним банком кредитні квитки вартістю 100 карбованців. Через відсутність тоді в Україну золотого запасу вони були випущені «під тимчасове, до створення золотого фонду, забезпечення надбанням Республіки надрами, лісами, залізницями і доходами УНР від монополій ...». В обіг цих грошових знаків було випущено трохи більше 53 млн. карбованців: сума, безумовно, незначна і погоду в грошовому обігу України не робила. До того ж українські кредитні квитки протрималися в зверненні недовго: у вересні 1918 р. вони були вилучені. У Києві та інших містах України, на місцеву буржуазію була накладена контрибуція. Банкам було заборонено виробництво, яких би то не було банківських операцій, сейфи в банках були розкриті і все золото з них конфісковано. Випущені в обіг Центральною Радою кредитні квитки вартістю 100 карбованців були оголошені недійсними, була навіть зроблена спроба (правда, невдала) обміняти на радянські грошові знаки. В результаті цієї діяльності радянської влади промислова і торгова життя в республіці остаточно зупинилася. Між тим, за умовами укладений 3 березня 1918 мирний договору (Брестського миру), між Радянською Росією і Четвертим Союзом, частини Червоної Армії почали покидати Україну і на її територію увійшли австро-німецькі війська. Вже 1 березня вони були в Києві, а разом з ними в місто вступили і військові частини Центральної Ради. До кінця квітня владу на більшій частині України перейшла до Центральної Ради. Ліквідація радянської влади в Україну ще більш загострила там грошовий голод. Справа в тому, що представники цієї влади на місцях, йдучи, реквізували і вивозили цінності і грошові знаки, які зберігалися в місцевих конторах і відділеннях Державного банку і казначействах. За розпорядженням народного секретаря фінансів В.Х. Ауссема, тільки з комори київської контори Державного банку в кінці лютого 1918 р. було «евакуйовано», відповідно до складеного самими ж «евакуаторами» акту, цінностей більш ніж на 37 млн. рублів. У їх числі кредитних квитків, монет, розмінних марок та інших грошових знаків на суму 17 млн. 633 тис. рублів. Всього ж з двох контор 21-го відділення банку і 29-ти козацтв Україні було за цей час, за відомостями Державного банку, вилучено та вивезено цінностей більш ніж на 443,5 млн. рублів, у тому числі грошових знаків (і їх сурогатів) - сума, здавалося б, невелика, але при існуючому тоді грошовому дефіциті вельми для республіки відчутна. Повернувся до Києва уряду Центральної Ради довелося з першого ж дня зіткнутися з грошовим голодом. Та й саме створення незалежної держави неминуче тягло за собою необхідність організації самостійної грошової системи. Таким чином, перед Центральною Радою гостро постало питання про негайну організації термінового виготовлення власних грошових знаків, що є одним із символів державного суверенітету незалежної УНР. Простіше за все в тих умовах було б відновити друкування раніше випускалися кредитних квитків вартістю 100 карбованців (зразка 1917 р.). Однак, Центральна Рада відкинула цей варіант, тому що при догляді радянських військ з Києва разом із цінностями та грошовими знаками були вивезені і кліше цих кредитних квитків. Уряд УНР не без підстав побоювався, що «при сучасному політичному становищі Росії не виключається можливість самостійного друкування в межах Росії української валюти, з причини знаходження там зазначеного кліше ...». Надалі ці побоювання підтвердилися. Як пише Л.М. Неманов «при відступі з Києва більшовики вивезли залишки квитків в 100 руб., Камені і літографічні відбитки, продовжували друкувати їх ... правда, в незначній кількості і постачали ними осіб, що відправляються на Україну». Український уряд змушений був законом від 24 вересня 1918 вилучити ці грошові знаки з обігу, і обміняло їх до 1 листопада того ж року на інші грошові знаки. З урахуванням вищевикладеного, Центральною Радою прийнято рішення про випуск українських грошових знаків нового зразка. Однак, в той час в Україну, через відсутність необхідного поліграфічного обладнання та матеріалів (спеціальний папір, барвники тощо), не було умов для виконання такого роду робіт. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |