Головна » 2014 » Березень » 16 » Гроші ''батька Махна''.
20:45 Гроші ''батька Махна''. | |
Питання про те, чи друкував свої власні гроші Нестор Махно в 1919 р., досі не розв’язане остаточно. У численних статтях, навіть ґрунтовних наукових виданнях, зустрічаємо твердження про те, що на території, яку контролювала армія Махна, «ходили свої гроші». Для того, щоб з’ясувати, що саме мають на увазі прихильники такої думки і що то були за гроші, звернемося до витоків питання, коли ще у 20-х рр. боністи-колекціонери почали шукати по сусіках ті таємничі грошові знаки. Чутки про них були настільки настирливими, що у 1925 р. з’явилася стаття під назвою «Дуже цікаво знати: чи існували бони Н. Махна?».1 Посилаючись на поважні джерела інформації, серед яких були спогади тих, хто у той час перебував на Катеринославщині, чи в лавах вояків Махна, автор наводить їх слова про те, що в грошовому обігу тоді функціонували банкноти популярного батька, навіть з якоюсь символікою та вказівкою на емітента. Отже, бачити їх «колись» бачили, чули про них, а через чотири роки вони безслідно щезли, не дивлячись на титанічні зусилля колекціонерів докопатися до істини та знайти хоч один знак. Підігрівали періодично згасаючий інтерес до невловимих купюр письменники та журналісти. Так, у 1928 р. К.Герасименко писав, що «Махно через Воліна проводив у життя все, що тільки визнавав за необхідне, впритул до друку грошових знаків». Проте, автор делегуючи «правій руці батька», зокрема у справах фінансових – першому раднику, право на випуск грошей, так і не пояснює – де друкувались ті преславуті гроші, чи просто «майстри» яких не бракувало в армії, виготовили штемпелі для проставлення надруків на паперових грошах старого зразка. Однак «грошовий детектив» почав поступово обростати твердженнями про власну емісію Махна.Через рік М.П.Семячін, який перебував у Катеринославі восени 1919 р., раптово згадав, як очевидець, і описав «гроші»: «Це були штампи на простому цупкому папері, номіналом у 10, 30 та 50 рублів із зображенням черепа і схрещеним під ним кісток й коротким текстом: «Підробка карається розстрілом». Що ж то за гроші, коли на них відсутня приналежність – імітування, рік появи в обігу та інші обов’язкові атрибути цінних паперів, бодай такого рівня, як «партизанські гроші», більш подібні до розписок чи сурогатів грошей з надруками нулів, які відразу помножували їх номінал. Та відмовитися від привабливої гіпотези не захотіли і, повертаючись до теми нашого дослідження, відзначимо: зразків знаків грошей Махна тоді так ніхто і не побачив, бо їх... і не було. Що ж до клаптиків паперу із усякого виду штемпелями, підписами малюнками, роз’ясненнями, засторогами тощо, то на той час їх з’явилося у кожному місті в рахунку на сотні. Згідно принципів класифікації бон, їх у науковому світі відносять до великої групи місцевих випусків грошових знаків (необов’язкових бон) емітентом яких виступають місцеві органи влади (від губернських до сільських самоуправлінь, відділення банків, ощадні каси, великі підприємства та установи). Ходять, тобто перебувають в обігу такі різновиди, точніше сказати – замінники державних грошей – загальнообов’язкових емісій, виключно в межах визначеної емітентом території. Та й з’являються подібні знаки тільки за умов екстремальних ситуацій, коли головує інфляція, через нестачу купюр державних емісій (грошовий голод). Вони – супутники великих конфліктів – війн, революцій, змін державного устрою. Їх в Росії породила Перша світова війна, революції, громадянська війна. На жаль, нашим сучасникам теж довелося мати справу з різного роду, ґатунку, випуску купонами, розписками, картками квитанціями. У 1919 р. ніхто знаки місцевих емісій не колекціонував. А без наявності пам’ятки вчені у 20-х рр. почали приймати на віру твердження очевидця про бачені ним гроші Махна. І пішло-поїхало. Навіть наукова література, не обтяжуючи себе посиланнями на джерела, зарясніла описами грошей анархістів, які начебто їх широко використовували. Існує приблизно такий їх опис: центральною фігурою на малюнку аверса купюри є зображення танцюючої дівчини-українки, а за нею, праворуч, зображено хлопця (козака чи повстанця – не з’ясовано), що спостерігає за веселощами, обпершись на тин. Напис, що супроводжував сцену, такий: «Гей, дівчино, подивись, в батька гроші завелись» або варіант: «Гей кумо, не журись, в Махна гроші завелись, хто ці гроші не братиме, того Махно дратиме». Та на нашу думку подібні віршовані рядки навряд чи дозволив би оприлюднити на грошах Н. Махно, якому, як людині освіченій та розумній, не бракувало глузду чи просто смаку. Свій внесок у розв’язання перипетій з грошима Махна зробили каталоги грошових знаків та бон. З появою каталога М.Кардакова, який з певністю вказує на наявність надруку Нестора Махна на купюрах, що перебували в обігу, тобто царських емісій, дискусія розгорілася із новою силою. У каталозі П.Ф.Рябченка (№ 14108 – 14110) наведено дані про знаки грошей, що були в обігу у 1-й Революційній повстанській армії. Три номінали – 10, 30, 50 рублів мали надруки (місце емісії – Ростов-на-Дону). Боніст з Москви Н.Д.Неронов беззастережно відкидав думку про можливість щодо випуску грошей анархістами. «Можна майже з певністю стверджувати, що у Махна не було часу, щоб затримуватися у місті, знайти художників і поліграфістів, друкарню і в ній друкувати свої грошові знаки». Тут принагідно згадати, що відомий колекціонер-боніст І. Колташов у своєму дослідженні, що стосувалось бон Півдня України та Дону, привів надруки, що були на купюрах з його власної колекції. На 5-и рублях емітованих банком в Ростові-на-Дону 1918 р., проставлено по центру штемпелем червоною фарбою у восьмикутному картуші без прикрас, в чотири рядки текст: «1 рев(олюционная) армия пов(станцев) Украины – 50 – руб. – Гуляй Поле 1919 г. Н. Махно». Це вже було щось реальне, бо до такого засобу «збільшення вартості» вдавалися у світі десятки раз там, де тільки ходили цінні папери. Вірогідність появи подібних написів очевидна і збільшення номіналу у десятки разів не викликає зневіри у тих боністів, що підтримували гіпотезу про «курсування» саме таких купюр. Історики вже без особливого застереження пишуть про те, що Н.І. Махно «доручив своїм урядовцям гумовим штемпелем проставляти штампи на грошах Всевеликого Війська Донського». Професор з Тернопільської академії народного господарства Р.Й.Тхоржевський люб’язно надав нам можливість ознайомитись з купюрами з власної колекції, на яких є надруки Н. Махна. Так, на одній з бон зустрічається подібний до вище наведеного надрук, але в тексті пропущено слово «повстанці»: «1 рев.= армия = Украины = Махно = 10 руб». На рублівці царської емісії поряд із взятим у рамку вказаним текстом, де велика цифра номіналу виведена окремо, вздовж всього напису і відділена від нього вертикальною рискою, праворуч, ближче до краю картуша-чотирикутника з усіченими кутами, подано малюнок чоловічої голови. Вираз обличчя у зображеного чоловіка суровий, чітко окреслені надбрівні дуги, ліва брова трохи піднята вгору, довгий ніс, на якому вгадується горбинка, вуста заміняє одна вигнута лінія, що надає обличчю виразу непоступності. Придають додатково образу рис суворості глибокі зморшки, що йдуть від кінців обох ніздрів у вигляді вигнутих ліній до підборіддя, теж окресленого лінією, відразу під рискою-ротом. На голові чоловіка така знайома нам з книжкових ілюстрацій та фото тих років шапка-кубанка, яка закриває півлоба. З-під неї вздовж обличчя спадає пишне волосся, що, очевидно, сягає майже плечей, бо його кінці на малюнку округло загинаються майже під самим підборіддям. Зачіска на малюнку чоловіка дуже схожа на ту, яку ми не раз бачили на портретах Нестора Івановича: довга шевелюра, вільно спадаюче волосся, яке при русі розвівалося, надаючи тим самим його образу романтичних рис, вказуючи на рішучу вдачу та, одночасно, справляючи на оточуючих враження, що перед ними людина різкої вдачі, вільної від впливу інакомислячих, тим більше – щодо «моди» на зачіску командуючим величезним військом. Саме це зображення, виконане штемпелем чорною фарбою, дає підставу боністам стверджувати про ймовірність тотожності малюнка з образом самого «батька Махна». Ще 1923 р. Л. Гессен9 звернув увагу на дещо розгнуздані за стилем тексти надруків на грошах, які приписувалися оточенню Махна. Курйозність написів типу – «гоп, куме, не журись...» пояснювалась тим, що безконтрольність, безлад у фінансовій політиці батька Махна давав можливість його «фінансистам» поводитись вільно. Це обстоював у своїх статтях І.Колташов, вказуючи, що подібні надруки на царських та донських грошах «зроблені без відома Махна окремими особами з командуючого складу і тільки заради курйозу». У власному архіві проф. Р.Й.Тхоржевського зберігається лист донецького боніста Є.Л.Штайнбрука, до якого у вигляді додатку прикладено копію листа відомого у свій час «набатовця-анархіста» М.Б.Спектора, який особисто знав Н. Махна та його оточення. Останній писав у частині листа, що стосується грошей анархістів: «Я зібрав понад сотню грошових знаків – романівських, українських, донських, радянських та інших з різними надруками, часто супроводжувані малюнками та «частушками». Всі ці надруки були зроблені без відома Махна, окремими махновцями виключно заради забави». Отже, зроблені у такий спосіб надруки нічого спільного з грошами, які можна було б класифікувати за приналежністю до окремої емісії, власного надруку Н.Махна, мати не можуть. Такі знаки із зображеннями цілих сцен та текстами «частушок» відносять до своєрідних документів, які засвідчують про окремі сторони внутрішнього життя анархістського середовища, яке дозволяло собі розважатися у подібний спосіб. Щоправда, можна тут висловити ще одну гіпотетичну версію, до якої схиляє характер надруків: супротивники Махна могли в такий спосіб могли скористатися маловартісними знаками грошей з метою підірвати довіру до тих купюр, на яких проставляли штемпель з дозволу самого батька Махна, тобто таких, де виключно збільшувався номінал і стояло підтвердження: випустили в обіг «1 революційній армії України». Підпису – «Махно», широко відоме ім’я якого постійно звучало, було достатньо, щоб не піддавати сумніву, що він чинить знаючи, що так треба. Доречно нагадати, що написи, надруки, наклеєні марки, свідоцтва банків, що збільшували номінал купюри у десять разів, боністи називають «меркантильними». Ще прийнято тепер для них вживати таке визначення, як «емісії нового політичного емітента». | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |