Головна » 2014 » Березень » 16 » Економічний і політичний розвиток Чехії XII – XIV ст. Колонізація та її особливості в Чехії.
21:20 Економічний і політичний розвиток Чехії XII – XIV ст. Колонізація та її особливості в Чехії. | |
В європейських країнах у XIII ст. завершився процес розподілу праці та формування товарного господарства. Характерними рисами економічного І розвитку цього періоду було розширення площ орної землі, налагодження зовнішньоторговельних зв'язків, розвиток ремісництва та видобутку корисних копалин, удосконалення грошової системи. Трипільна та багатопільна системи землеробства створювали умови для інтенсивнішого обробітку грунтів. Значне збільшення продукції сприяло розвиткові міст, стимулювало феодалів до пошуку нових способів збагачення. За цих умов панщина та натуральні повинності перетворилися на грошову ренту. Перехід до грошової ренти в Центральній Європі відбувався у ХIII—XIV ст., на одне-два століття пізніше, ніж у Західній Європі. У Чеських землях інтенсивне освоєння нових земель почалося з середини XII ст. й тривало в XIII ст. Відносно вигідні економічні умови, сприятлива внутрішня та зовнішня ситуація піднесли Чехію в XIII ст. як одну з провідних країн Центрально-Східної Європи. Саме в цей важливий період чеським князем став Пржемисл І Отакар (1197-1230), який уміло втручався в боротьбу за імперський трон і, підтримуючи різних претендентів, кожен з яких нагороджував його, домігся визнання королівського титулу для чеських правителів. У 1212 р. Пржемисл І дістав у дарунок Золоту сицилійську буллу, шо визнавала неподільність чеської держави, право чеських феодалів обирати короля, право інвеститури королем чеських єпископів і тільки мінімальні зобов'язання чеських державців перед німецькими королями та імператорами. Цей крок, крім іншого, провіщав зміни в політиці Пржемисловичів стосовно папської курії взагалі. Попри тиск папи Інокентія III, який не бажав посилення чеських королів, не погоджувався на створення Празького архієпископства, втручався у стосунки Пржемисла І з чеською церквою, Пржемисл І зробив усе, шоб вирішальне слово в заміщенні посад єпископів залишалося за королем, який збирав податки з церковного майна. У період міжцарів'я у Священній Римській імперії, за Пржемисла II, посилилася боротьба Чехії за приєднання нових територій і вихід до Середземного й Балтійського морів. У результаті протиборства з угорським королем Белою IV Чехія завоювала Австрію, Штірію, Карінтію і Краяну й дістала вихід до Адріатичного моря. Пржемисл II здійснив два походи на північ Європи з метою добитися виходу до Балтійського моря. Німецькі князі побоювались зміцнення Чеського королівства. Коли Пржемисл II почав претендувати на імператорський трон, німецькі курфюрсти віддали перевагу Рудольфу Габсбургу. Він відібрав у Чехії Австрію, Штірію, Карінтію і приєднав ці землі до власних володінь. Під час війни, яку Пржемисл, не маючи жодних шансів на перемогу, вів проти Рудольфа, 26 серпня 1278 р. його військо зазнало поразки, а сам король загинув. У країні після загибелі Пржемисла II Отакара запанував хаос. Це дало змогу дворянській опозиції виявити свою силу. Чеська шляхта, очолювана єпископом Празьким, Тобіашем із Бехіне, прагнула захистити інтереси чеської держави й династію Пржемисловичів. У 1282 р. земська управа, за підтримки більшості дворянства, взяла у свої руки владу в країні. Після п'яти років смуги ситуація в країні нормалізувалася. Шляхта обрала королем Вацлава II і разом з ним виступила носієм державної влади. Князь, очолюючи державу, був верховним воло-дарем землі. Він мав широкі привілеї: право на користування лісами, водами, корисними копалинами, на будівництво замш, карбування монети. Для управління державою князь мав адміністративний апарат і дружину. Він керував країною через систему градів, за якими закріплювалися певні території. Господарська організація спиралася на маєтки князя і поселення, шо виконували чітко визначені служби й ремісничі роботи. Всі податки й повинності з часом перетворилися на феодальну ренту. Вільні общинники ставали залежними — спочатку від князя, а згодом і від інших феодалів. Основну масу феодально залежних селян складали ті з них, які передавались у спадок дідичами. Селяни, які розорялися, мусили залишати свої грунти і оселятися на землі феодала. За право користуватися землею селяни сплачували ренту феодалові й виконували низку повинностей. Окремі селяни несли військову службу у князя Оскільки ця служба забирала багато сил і часу, селяни за борги часто потрапляли у феодальну залежність. В XI ст. відбувається диференціація і серед самих феодала. Поступово виникає прошарок вищої шляхти. Здебільшого — це вихідці з середовища дружинників, які за службу князеві діставали землю з селянами. У нижчій шляхті опинилися вільні вояки, які наділялися за службу королю або великим шляхтичам дрібними володіннями. Унаслідок дарунків князя і магнатів церква поступово перетворюється на значного землевласника. У ХII ст. в загальних рисах сформувалася васальна система як одна зі складових більш індивідуалізованих прав, привілеїв та обов'язків. За ті чи інші заслуги більшість представників шляхти, що зароджувалася, діставали землю, на ній оселялись і засновували автономні володіння. Оренда землі набувала більшого внормування, що сприяло виразнішому визначенню васальних відносин (кріпосницької залежності), в які потрапила більшість селян. Проте тривалий час у чеських землях стосунки між князем і шляхтичами, залежними від нього, так само як і стосунки між шляхтичами і простим людом, залишалися не врегульованими. У XIII ст. розпочалася багата на події доба економічного розквіту чеської середньовічної держави. Незважаючи на те, шо географічне положення чеських земель не сприяло господарському розвиткові н тіснішому входженню в міжнародний ринок, економічний потенціал Чехії та форми господарської діяльності зазнали відчутних змін. Суто аграрний характер економіки переростав у аграрно-ремісницький. Таким чином, припинилося відставання від розвиненіших регіонів Південної та Західної Європи. У XIII ст. виробництво сільськогосподарської продукції зросло принаймні у два рази порівняно з попереднім. Завдяки цьому істотно підвищився рівень ринкових відносин, збільшився обіг у торгівлі сільськогосподарською продукцією, що, своєю чергою, зумовлювало подальше поглиблення поділу праці, сприяло розвиткові сільськогосподарського виробництва й, нарешті, зростанню чисельності населення. Іншим важливим чинником, то мав далекосяжні економічні й політичні наслідки, стало різке зростання видобутку й обробки коштовних металів, насамперед срібла та золота. Попит на них викликав справжню срібну (золоту) лихоманку. Ще в першій половині XII ст. з'явились багаті срібні копальні на Чесько-Моравській височині, зокрема під главою та Гавличковим бродом. Через кілька десятиліть відкрилася дуже перспективна копальня на Кутній Горі. Прибуток швидко збільшувався й невдовзі чеські землі стали одним з найвідоміших європейських центрів з видобутку дорогоцінних металів. | |
|
Всього коментарів: 0 | |