В європейських країнах у XIII ст. за­вершився процес розподілу праці та формування товарного господарства. Характерними рисами економічного І розвитку цього періоду було розширення площ орної землі, налагодження зовнішньоторговельних зв'язків, розвиток ре­місництва та видобутку корисних копалин, удосконалення гро­шової системи. Трипільна та багатопільна системи землероб­ства створювали умови для інтенсивнішого обробітку грун­тів. Значне збільшення продукції сприяло розвиткові міст, стимулювало феодалів до пошуку нових способів збагачення. За цих умов панщина та натуральні повинності перетворили­ся на грошову ренту. Перехід до грошової ренти в Центральній Європі відбувався у ХIII—XIV ст., на одне-два століття пізні­ше, ніж у Західній Європі. У Чеських землях інтенсивне освоєння нових земель почалося з середини XII ст. й тривало в XIII ст.

Ще однією визначальною рисою соціально-економічного розвит­ку XIII ст. стали істотні зміни у складі та густоті населення, в його структурі. У 20-х роках XIII ст. великого розмаху набуває колонізація вільних земель. Ситуацію змінила зовнішня, німе­цька, колонізація, яка в широкому масштабі більш-менш систематично розпочалася в другій половині XIII ст. й безпереч­но, стимулювала розвиток видобувної галузі, шо відкривало ши­рокі перспективи для працевлаштування. Німецька колонізація аж ніяк не була насильницькою, оскільки здійснювалася за цілком усвідомленою згодою правителя. Вона не загрожувала обмежен­ням прав чи гнобленням корінного слов'янського населення. На відміну від інших регіонів, особливо на півночі Європи, куди німці проникали тривалий час, кількома потоками, асимілюючи місцеву людність, у чеських землях колонізація ви­бувалася інтенсивно, завершившись за життя трьох-чотирьох поколінь. Уже протягом наступного століття чужинський на­плив ослаб і демографічна ситуація в Чехії стабілізувалася.