Головна » 2014 » Березень » 16 » Доба Української Народної Республіки. Карбованці і гривні у грошовій системі держави.
20:36 Доба Української Народної Республіки. Карбованці і гривні у грошовій системі держави. | |
| Після лютневої революції 1917 р. в Петрограді та утворення в березні Центральної Ради питання про введення своєї національної валюти в Україні спершу навіть не піднімалося. Нова влада ставила собі за мету домогтися лише права на автономію України в складі федеративної демократичної Російської республіки, а отже, вихід з єдиного економічного простору не планувався. Однак зі стрімкою зміною політичної ситуації протягом літа-осені перед українським керівництвом постало нове завдання: відтепер ішлося про незалежність і суверенітет республіки, про державність України та перспективи її самостійного національного розвитку. Проголошення за III Універсалом (листопад 1917 р.) Української Народної Республіки в рамках федерації стало першим кроком на шляху до набуття статусу незалежної держави. Проте ще до проголошення в IV Універсалі (січень 1918 р.) самостійності УНР Центральна Рада провела ряд важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету України. Протягом 1917 р. Україна ще фактично була складовою частиною Російської держави, а отже, на її терені були в обігу лише ті гроші, які емітувало російське керівництво. У період правління Тимчасового уряду, котрий намагався хоч якоюсь мірою задовольнити вимоги пробуджених революцією мас (скорочення робочого часу, підвищення заробітної платні, збільшення розміру грошової допомоги сім'ям, чоловіків з яких було призвано до регулярної армії, постачання населенню продовольства, а фабрикам, заводам і залізницям — палива, надання промислових кредитів тощо), значно зросли державні видатки, у тому числі на військові потреби, тоді як надходження в казну катастрофічне скоротилися й стали нерегулярними. У результаті державні витрати перевищили загальні доходи в кілька разів. Щоб вийти з цього скрутного становища, уряд «кинув» на ринок у необмеженій кількості паперові гроші, спершу «думки», а потім і «керенки» (названі в народі за прізвищем голови Тимчасового уряду О. Керенського). Це призвело до катастрофічного падіння курсу рубля, який із кожним днем дедалі знецінювався. Офіційне нотування чеків на рублі на Стокгольмському валютному ринку припинилося вже на початку 1918 р. Російські гроші більше не були біржовим товаром. їх вартість змінювалася залежно від місця, часу, рівня зацікавленості продавця та покупця, регулярності постачання та насиченості ринку товаром. Випуск великої кількості паперових грошей неминуче призвів до інфляції. Населення України, і передусім селянство, вже не довіряло грошам російського уряду. Однак незважаючи на те що на ринку з'явилася велика грошова маса, на місцях готівки катастрофічне не вистачало. На початку літа 1917 р. Тимчасовий уряд взагалі припинив постачання грошей в Україну. Корніловський наступ на Петроград у серпні остаточно розірвав усі відносини з російським урядом. У листопаді більшовики почали активну підготовку до наступу на Україну. Це призвело до того, що всі банки та відділення державної скарбниці в Україні залишилися зовсім без готівки. Військові частини, зосереджені в Одесі, Києві, Катеринославі та інших містах, вимагали від державних установ великих грошових сум на харчові продукти та місячне утримання. Без асигнувань залишились урядовці та службовий персонал усіх установ, підприємств, залізниці. Перед українським урядом постала проблема винайдення власного джерела постачання готівки. Події, що відбулися в жовтні 1917 р., прискорили проведення грошової реформи. У Росії влада перейшла до рук більшовиків, і новий уряд одразу, хоча й у завуальованій формі, висловив своє негативне ставлення до національної державності в Україні. Проте розв'язання проблеми переходу на свою валюту вимагало особливої обережності, адже в населення зберігалася значна кількість знаків різної вартості від старих емісій. Уряд створив спеціальну комісію, до складу якої ввійшли відомі економісти, знавці банківської справи. Проаналізувавши ситуацію, члени комісії зійшлися на тому, що випуск власних грошей уможливить фінансову незалежність України від Росії. Щоправда, були й вагання з огляду на нестабільність політичних обставин, побоювання імовірних каральних заходів з боку більшовицького уряду, проте перемогла думка, що саме цей політико-тактичний крок сприятиме якісним змінам в економіці та водночас засвідчить перед світовим співтовариством непохитність уряду в боротьбі за незалежність УНР. Комісія також вирішила, що нова валюта викликатиме довіру лише за умови, якщо Гарантом її цінності стане все майно республіки. Перед випуском в Україні нових грошей більшовицька Росія (її також підтримували українські більшовики) почала сплановану агітацію проти Центральної Ради, її «сепаратистської» економічної політики. Проте уряд УНР не відступив. Очевидно, він був переконаний, що українські гроші населення зустріне прихильно. Вводити власну валюту вирішили поступово, обережно, на першому етапі залишаючи в обігу російські гроші, які б вільно обмінювалися на українські та мали однакову цінність номіналів. 24 жовтня 1917 р. Секретаріат фінансів УНР скликав спільну нараду з директорами державних і приватних банків та кредитових установ, де розглядалося питання про випуск грошей і цінних паперів УНР. 19 грудня Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів. Першу емісію становили карбованці. 24 грудня 1917 р. (6 січня 1918 р. за н. с.) тимчасовий закон про обіг державних кредитових білетів УНР набрав чинності. У документі, зокрема, зазначалося:
Ще влітку 1917 р. М. Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей. У цьому конкурсі взяли участь такі відомі художники, як Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, О. Красовський, М. Романовський. Для герба України були запропоновані зображення козака з рушницею і навіть сварга (свастика). Але перемогу в цих «змаганнях» здобув художник Г. Нарбут, ім'я якого нині тісно пов'язується з епохою відродження українського національного мистецтва. Ознайомившись із карбуваннями на давніх українських монетах, він запропонував зобразити на перших українських паперових грошах тризуб із хрестом. Загальний обсяг емісії було встановлено на суму 500 млн. карбованців. Започаткували її купюрою номіналом 100 карбованців. На цій купюрі, крім тризуба, зображений лук-арбалет — герб Києва, її аверс і реверс оздоблено рослинним орнаментом. На аверсі в центрі — восьмикутник, у якому розміщено тризуб з хрестом. Тут же вказані ініціали художника — «Г. Н.» (Георгій Нарбут). Рік — 1917. Розміри — 171x105 мм. На реверсі зазначений номінал купюри — «100 карбованців», напис зроблено російською, польською та жидівською мовами. Це пояснюється тим, що населення України, крім самих українців, складалося тоді переважно з росіян, поляків та жидів. Водяного знаку перші паперові гроші не мали, тож невдовзі з'явилося багато фальшивих. У народі ці 100 карбованців називали «кульженками», за прізвищем власників друкарні — братів Кульженків (знаходилась на вул. Пушкінській у Києві), «жидівськими грошима» (через вищезгаданий напис на реверсі)1', «горпинками» — третя назва, імовірно, виникла завдяки орнаменту, адже подібними візерунками в ті часи нерідко оздоблювалися жіночі фартухи (кияни називали такі фартухи «горпинками»). Спосіб друку — «тетбеш» (реверс перевернутий). Українські гроші ввійшли до обігу досить швидко. Більше того, економісти вважали, що якби не примусове прирівняння їх до російського рубля, то вони навіть мали б вищий курс. 24 вересня 1918 р., уже за Гетьманату, банкноту номіналом 100 карбованців було вилучено з обігу. Щодо причин цього існує дві версії: 1) кліше потрапило до совєтського наркомату фінансів і 2) поширення сатиричних текстів про гетьмана П. Скоропадського. 22 грудня 1917 р. (З січня 1918 р.) створюється Український Державний Банк, якому було надано право випускати паперові гроші. Українська Держава потребувала своїх грошей, котрі 6 народ сприймав як національну валюту. За пропозицією Голови Центральної Ради М. Грушевського уряд прийняв рішення про зміну назви грошей. Ця назва повинна була продовжувати давню традицію та нагадувати про витоки державності в українських землях. Із наступом більшовиків Центральна Рада мусила перебратися з Києва до Житомира, а потім до м. Сарни. Після підписання Брест-Литовського мирного договору та повернення Центральної Ради до Києва 1 березня 1918 р. було прийнято Закон про грошову одиницю, карбування монети та друк державних кредитових білетів, згідно з яким гривня стала основною українською грошовою одиницею (1 гривня = 100 шагів — 0,5 крб., містила 8,712 частки чистого золота). Додатково, за законом, планувався випуск українських монет різної вартості (золотих 20 гривень з портретом Т. Шевченка, тризубом і написом «Українська Народня Республіка»; срібної 1 гривні з тризубом, аналогічним написом і зазначенням назви монети, року та місця випуску; дрібних мідних монет у шагах номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50). Але де-факто золотий резерв держави не дав змоги реалізувати ці пляни. Цікаво, що цей закон, крім номіналів і назв, чітко фіксував і всі написи на кредитових білетах. Виготовлення грошей у Німеччині зволікалось, і тому тимчасові білети набули більшої ваги, ніж передбачалося. Потреби ж ринку, «грошовий голод» змусили уряд вжити термінових заходів. 5 березня 1918 р. було оприлюднено постанову Ради Міністрів про обов'язковий прийом усіх кредитних білетів і серій російської держскарбниці за курсом 1 руб. = 1 крб. У Києві Український Держбанк почав друкувати тимчасові розрахункові білети, які пішли в обіг ще до появи купюр, надрукованих за кордоном. У такий спосіб відбулася друга емісія Центральної Ради (починаючи з 6 квітня 1918 р.). Тоді були випущені паперові гроші номіналом 100, 200, 400, 500 і 1000 крб. з водяними знаками на високоякісному папері. 30 березня 1918 р. уряд прийняв закон про випуск паперових грошей номіналами 5,10, 25 і 50 крб. (загальною вартістю 100 млн. крб.) Планувалося, що в обігу вони будуть більш-менш тривалий час (до 1 березня 1924 р.). У результаті ж 5 і 10 крб. так і не випустили, 25 крб. з'явилися 6 квітня 1918 р., 50 крб. — дещо пізніше. Банкноту номіналом 25 карбованців оформлював художник О. Красовський. Друкувалася вона в київській друкарні В. Кульженка. Розмір — 73x130 мм. Папір звичайний, водяні знаки відсутні. Купюри видавалися кількаразово, тож між деякими бонами різних випусків є різниця в написанні слова: «...з кредитовим білетом» і «...з кредітовим білетом». Ескіз банкноти вартістю 50 карбованців також підготував О. Красовський. Від попередньої купюри вона відрізняється кольором фарби на аверсі. На цьому боні вказані серія і номер. У слові «Директор» літеру «і» замінено на «й». Всі написи зроблені українською мовою. На реверсі зазначено: «За фальшування карається тюрмою». На аверсі зображені селянка з серпом та снопом колосків і селянин з лопатою. Звідси й народна назва купюр — «лопатки». Подібно до всіх паперових грошей, виготовлених не надто якісно, невдовзі їх почали підробляти. Через велику кількість фальшивих знаків вартістю 50 карбованців у повсякденній практиці виник такий «звичай»: власники купюр при розрахунках підписували їх, щоб засвідчити «справжність». Отже, на знаках накопичувалось багато підписів їх тимчасових власників, поставлених олівцем або чорнилом. Цей факт є досить цікавим для дослідників, які вивчають проблеми поширення та руху грошової маси. За часів Центральної Ради були випущені й українські марки номіналом у шагах. Попервах вони задумувались тільки як поштові мініатюри. Та згодом через нестачу дрібної розмінної монети український уряд, за прикладом російського, прийняв рішення про те, щоб застосовувати їх водночас і як марки, і як гроші. Відповідний закон УНР був ухвалений 18 квітня 1918 р. Папір для марок використовували грубий, придатний для тривалого вжитку. Малюнки підготували художники Г. Нарбут і А. Середа. На 10 шагах зображено тризуб на тлі стилізованого зображення Сонця, від якого йде проміння на Землю. На 20 шагах — селянин у брилі з косою, збоку — тризуб. Звідси походить і назва всієї серії — «брилі». На 30 шагах зображена дівоча голівка у вінку (алегорія «молода Україна»). 40 шагів прикрашає тризуб, довкола — рослинний орнамент; унизу праворуч — два схрещені поштові ріжки. На 50 шагах — номінал «50 шагів», облямований рослинним орнаментом у вигляді вінка з двома схрещеними поштовими ріжками у його верхній частині. На реверсі всіх шагів напис: «Ходить нарівні з дзвінкою монетою». Загалом шагів було випущено на суму 16 млн. крб. їх вилучили з обігу більшовики в березні 1919 року. Дослідники Л. Неманов і М. Кардаков вважають, що частину з надрукованих шагів Центральна Рада у квітні 1918 р. встигла пустити до обігу, проте М. Гнатишак дотримується іншої думки: він стверджує, що у квітні з'явилося тільки рішення про випуск шагів, а до обігу їх пустив уже гетьман П. Скоропадський у серпні 1918 р. Науковець аргументує це тим, що за законом Української Народної Республіки, міністрові фінансів А. Ржепецькому надавалося право випускати розмінні марки на суму не більше 60 тис. крб. Усього в період правління Центральної Ради було випущено:
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |