Головна » 2014 » Березень » 16 » Директорія: українська валюта 1919-1920 рр. та її історична доля.
20:38 Директорія: українська валюта 1919-1920 рр. та її історична доля. | |
У листопаді 1918 р. відбулися революції в Австро-Угорщині та Німеччині, які сприяли поваленню монархій відповідно Габсбургів та Гогенцолернів. Відтак, був повалений окупаційний режим в Україні, а за ним — і гетьманський уряд. Вночі 14 листопада 1918 року в Білій Церкві було створено Українську Директорію, яка через місяць увійшла до Києва. Директорію очолювали 5 осіб: Голова В. Винниченко, головний отаман С. Петлюра, а також Ф. Швець, А. Макаренко та О. Андрієвський. Після Акту Злуки УНР і ЗУНР (січень 1919 р.) до Директорії кооптувався Є. ІІетрушевич як Президент ЗУНР. У липні 1919 р. єдиним керівником Директорії став С. Петлюра. Народними міністрами фінансів були почергово В. Мазуренко та Б. Мартос, згодом — М. Кривецький, потім знову Б. Мартос. Війна з радянською Росією та українською радянською владою вимагала великих коштів. Тому уряд продовжував випускати великі суми грошей, практично не дбаючи про стабілізацію грошової системи. 6 січня 1919 року уряд Директорії затвердив валютну реформу, яка мала такі основні положення:
У Києві Директорія використовувала запаси грошей, випущених у період правління Центральної Ради і гетьмана, а також російські рублі. Німецькі марки та австрійські крони були в обігу як необов'язкові, разом з ними курсували й бони міст і сіл України. Згодом Директорія переїжджає до Вінниці, звідти до Тернополя, а потім — до Станиславова (нині м. Івано-Франківськ), де в друкарні Хованця були надруковані купюри номіналом 5 гривень (лютий — початок березня 1919 р.). Зліва на аверсі цієї банкноти тризуб, малюнок узятий з реверсу 10 крб. Під ним зазначено: «Серія С.А.І.», праворуч напис — «Розмінний знак Державної Скарбниці УНР». Нижче номінал — «5 гривень» — і підпис Директора Державної Скарбниці, передрукований з купюри 25 або 50 крб. Зліва на реверсі — герб, зверху — «5 гривень». Ці купюри друкувалися поспіхом, на деяких з них у слові «гривень» пропущено літеру «р»33. Банкнота вартістю 5 гривень друкувалися з водяним знаком («гриби») на сірому папері. Розмір — 58x98 мм. 22 серпня 1919 року було оголошено, що відтоді так звані «совєтські» гроші не визнавалися законними платіжними знаками в УНР. А 23 серпня з'явилося відповідне розпорядження міністра фінансів Б. Мартоса та директора Кредитової канцелярії В. Сапицького, яке остаточно встановило порядок грошового обігу в Україні. Згідно з документом на теренах УНР продовжували обертання «царські» гроші номіналом 100 рублів та нижче за зниженим курсом, розмінні марки та бони з номіналом у копійках. Отже, уряд Директорії так і не зумів вилучити з обігу російські гроші. З огляду на реальне становище, постійну війну й територіальні зміни, можна з упевненістю стверджувати: валютна реформа від 6 січня не принесла очікуваних результатів, хоча ціни на деякий час стабілізувалися. Вона мала свої позитиви, проте за умов, які склалися в Україні того року, жодна, навіть найгеніяльніша, реформа реалізуватися не могла. Водночас ця реформа жодним чином не сприяла припиненню інфляції. У Кам'янці-Подільському Директорія пустила в обіг купюри номіналом 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також станиславівські п'ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були надруковані з кліше, виготовлених ще за Скоропадського. Крім вищезазначених купюр, продовжувався й випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкере» літаки фірми впродовж червня-листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам'янець-Подільський. Але грошей все одно бракувало. Купюри номіналом 100 крб. (ескіз підготував Г. Нарбут) були двох видів. Частина їх друкувалася на папері з водяними знаками («зірки»), частина — на папері з «грибами». На аверсі на білому полі була тиснена печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі ці банкноти називали «богданівками» чи «гетьманками». Нижче червоною фарбою зазначалася серія (дві літери та шість цифр). Зверху, в центрі, напис — «Українська Держава», під ним тризуб і зображення «козака з рушницею». Внизу читаємо: «Знак державної скарбниці». В центрі — «сто карбованців» і цифра «100». Зліва, внизу, підпис — «Директор Державної Скарбниці — Лебідь-Юрчик», справа вказаний рік — «1918». На реверсі: у центрі — «козак з рушницею», зліва в картуші — книги, справа — циркуль, шестірня. Зверху напис: «Сто карбованців». Ескіз грошового знаку вартістю 250 крб. був підготовлений художником Б. Ро-мановським. Цю банкноту також віддрукували в Кам'янці-Подільському й пустили в обіг у серпні 1919 р. На аверсі: в центрі — тризуб, над ним написи — «Українська Держава» і «Знак Державної Скарбниці». Підпис — «Директор Державної Скарбниці — Лебідь-Юрчик», в овалі дата — «1918». Під номіналом «250» — сітка маленькими літерами «УД» (Українська Держава). Колір превалює Гранатовий. На звороті ті самі написи, що й на лицьовій стороні. Ліворуч — тризуб, праворуч — напис «За фальшування карається по закону». Водяний знак — «зірки». Розмір — 96x146 мм. У народі цей грошовий знак називали «птички», «фейґелі» (зукраїнізований варіант єврейського «feigele» — пташка), «канарейки» (колір аверсу та реверсу — канарковий), «акації». Одним із найкраще оформлених грошових знаків є купюра номіналом 1000 карбованців. Ескіз її підготував Г. Золотов. Вона виконана в стилі українського бароко, вплив цього стилістичного напряму найбільше позначився на зворотній стороні. Знак був надрукований у Києві, в обіг його пустили 13 листопада 1918 р. в Кам'янці-Подільському, а у 1920-му він з'явився у Варшаві. Останній випуск нам невідомий. На лицевій стороні зверху напис — «Українська Держава», нижче в картуші — «Знак Державної Скарбниці тисяча карбованців» (у чотири рядки). Зліва в овалі зазначено: «Ходить нарівні з кредитованими білетами», справа «козак з рушницею» і застереження — «Фальшування карається по закону». Підпис Лебедя-Юрчика й ще одна печатка «козака з рушницею». На звороті зображені дві постаті, між ними тризуб і цифра «1000». Зліва — чоловік із гетьманською булавою, справа — жінка з рогом достатку в руці. По боках у квадраті цифра «1000». Через зображення булави виникла назва купюр «гетьманки» (на реверсі одна з жінок тримає гетьманську булаву), «рябі» (через кольорову гаму). У жовтні 1919 р. в Кам'янці-Подільському до обігу пустили банкноту номіналом 25 карбованців, виготовлену за ескізом А. Приходька, хоча деякий час вважалося, що малюнок належить О. Красовському. На лицевій стороні зверху — дата «1919». У центрі банкноти — козак з рушницею, ще вище — тризуб і напис «Знак Державної Скарбниці». Підпис Директора Державної Скарбниці Лебедя-Юрчика. Праворуч по вертикалі вказані серія і номер. Зворотна сторона подібна до купюри вартістю 25 карбованців, випущеної в Києві Центральною Радою. Середину займає овал з жіночою і чоловічою головами, зверху вказано номінал — «25 карбованців». Унизу зазначено: «Фальшування карається по закону». Зображення прикрашає рослинний орнамент. Від підробки банкноту захищає водяний знак «зірки». Розмір — 83x140 мм. На цьому випуск грошових знаків не припинився. Вже у Відні за ескізом Г. Нарбута було підготовлено до друку купюри вартістю 50 і 1000 гривень. Вони вийшли як пробні, в декількох примірниках. Наприкінці 1920 р. (20 листопада) уряд Директорії припинив своє існування, а отже, відпала необхідність і у власній валюті. Оформлення віденських банкнот дуже вдале. На лицевій стороні 50-гривневої купюри в центрі зображений тризуб, по боках — жіноча й чоловіча постаті (чоловік у національному українському вбранні замислився, підперши голову рукою). Зображення прикрашене рослинним орнаментом. Унизу дата — «1920». На звороті купюри зазначено, яку частку золота містить гривня, зображений тризуб, цифра «50» і зліва портрет П. Дорошенка. Під портретом — розкрита книга, на якій сидить сова. Нижче — підписи директора Українського Державного Банку К. Клепачевського і скарбника М. Язвинського. У тому самому стилі витримана купюра вартістю 1000 гривень. На лицевій стороні — портрет гетьмана Б. Хмельницького з булавою, зверху тризуб, стилізовані літери «УНР», справа — «козак з рушницею» (крісом) і «селянин з плугом». Розміщені вони між двома снопами пшениці. Тут же зазначений номінал — «тисяча гривень», подані підписи директора Державного Банку К. Клепачевського і скарбника М. Язвинського. Фарби — світло-коричнева і блакитна. На зворотній стороні зверху — написи «Українська Народня Республіка», «Тисяча гривень», нижче в овальній рамці — портрет гетьмана Б. Хмельницького з булавою. Під ним дата — «1920». На купюрі розміщено тексти, що засвідчують право обігу й обміну на золото — «1 гривня містить 8,712 долі щирого золота». Орнамент рослинний. Наявні стилізовані зображення тризубів. Розмір банкноти — 75x150 мм. Цим боном завершуються емісії національних паперових грошей України в 1917-1920 рр. Упродовж 1917-1920 рр. було випущено національних українських грошей на суму 19,5 млрд. гривень (9,75 млрд. карбованців). В обігу були 24 різні паперові грошові знаки, оформлені з дотриманням кращих українських народних мистецьких традицій. Однак зауважимо, падіння курсу української валюти на міжнародній біржі та на внутрішньому ринку було цілком закономірним: воно зумовлювалося невизначеним становищем самої держави. Українські гроші на той час займали досить високі позиції. У короткий період державотворення Україна робила відчайдушні спроби провадити самостійну фінансову політику, що за сприятливіших умов надало 6 їй змогу увійти до кола економічно спроможних європейських держав. Уведення власної грошової одиниці було зумовлене прагматичними потребами самої Української Держави. Отже, для стабілізації грошей необхідне дотримання таких умов:
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |