Головна » 2014 » Березень » 16 » Бофони доби радянсько-німецької війни (1941-1945 рр).
20:47 Бофони доби радянсько-німецької війни (1941-1945 рр). | |
| Одними із самих невивчених і невідомих дотепер грошових документів є партизанські грошові знаки ОУН-УПА. Про них пам'ятає хіба що старше покоління, яке пережило війну. У нелегкі повоєнні роки інформація про бофони була засекреченою із зрозумілих причин і надійно осідала в архівах НКВД-КДБ. Бофони, потрапляючи до радянських органів державної безпеки, ставали речовими доказами у звинуваченнях. Наявність у громадян бофонів розцінювалася МДБ-КДБ як факт співпраці з ОУН-УПА. Що ж таке бофони? Термін "бофон" походить від напису на багатьох зразках цих паперових знаків – "на бойовий фонд" В оперативних і слідчих документах НКВД-НКГБ фігурують наступні визначення бофонів: "оунівска облігація", "оунівське грошове зобов'язання", "квитанція, призначена для обміну на гроші, що поширювалася оунівськими бандитами серед населення як позика". Бофони – це одне-, рідше двосторонні грошові документи з оунівською чи національною символікою, що відповідають написами ("бойовий фонд ОУН", "революційний фонд ОУН", "національний фонд ОУН" і ін.) чи тільки із символікою без написів, з фіксованими чи номіналами без них, що уповноважені від імені ОУН обличчя видавали населенню за внесені чи добровільно реквізовані засоби, а також використовували у своїй агітаційно-пропагандистській роботі. По підрахунках деяких авторів (Клименко О.А.), оунівске підпілля в період 1939-1952 р. випустило для своїх потреб близько 500 різновидів бофонів, що були в обігу не менш чим у 12 областях України і Білорусії, а також частково на територіях Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії. Маються дані про випуск бофонів і на території Росії: у воркутинскому, мордовському, норильському, колимскому і інших таборах Гулага 1954-1960 р. Це розсовує тимчасову границю виготовлення бофонів ще на 8 років. З іншого боку, провісниками бофонів були грошові знаки "Сокола-Батька" і Шару, випущені в 1927-1929 р. у Бережанах Тернопільської області. Найбільша колекція (276 знаків, серед яких багато дублів) зберігається в Державному галузевому архіві служби безпеки України. Маються бофони й в архівах обласних керувань СБУ західних регіонів України. Найбільш повний їхній опис представлений у монографії О.А. Клименко "Грошові документи ОУН (бофони), 1939-1952". Як було згадано вище, бофони крім інших функцій виконували роль реквізиційних квитанцій, що їх поєднує з іншими військовими грошовими документами: тимчасовими квитанціями Херсонського губернського уповноваженого керування продовольства з надпечатками Чигиринського отамана Хмари чи 1-й Революційної повстанської армії Махно. У надзвичайних умовах війни і труднощів з господарським забезпеченням невідкладний випуск бофонів був украй необхідний. Одержуючи постійну допомогу від населення, партизани не хотіли цим зловживати. Вони вважали себе зобов'язаними розраховуватися за продовольство й ін., а при відсутності грошей видавати розписку за отримані матеріальні цінності. Винні за порушення цих правил суворо каралися незалежно від займаних посад і звань. З одного боку, грошові документи ОУН базувалися на довірі населення, а з іншого боку – вони були вкрай неконкретними позиковими грошовими зобов'язаннями, тому що оплата компенсації переносилася на невизначений час і неї повинна була зробити у випадку перемоги абстрактна юридична сторона.Сільське населення обкладалося крім "добровільних" пожертвувань ОУН ще у великих розмірах податками з боку радянської влади. Галицкий селянин у 1945-1947 р. зобов'язаний був сплатити щорічно 2-3 тис. руб. податку, а крім того, підписати щорічно позику на 100-200 руб. На додаток до цьому ще минулому "добровільні" внески на танкові колони, червоні ескадрильї, флотилії і т.д. Таким чином, від і без того незначної зарплати, що одержували працюючі в СРСР, їм майже нічого не залишалося. Окремі регіони України були окуповані арміями різних країн: Польщі, Угорщини, Румунії, Німеччини, Росії, Чехословаччини. Тому оунівске підпілля, з урахуванням названих обставин, змушено було при організації збору засобів у бойовий фонд ОУН прив'язувати емітовані грошові знаки до окупаційних валют, що були в обігу в тім чи іншому регіоні. Після закінчення війни загони, що емігрували, оунівців продовжували випускати бофони в грошових одиницях, що відповідають грошовим знакам країн еміграції, тому зустрічаються бофони в карбованцях, кроках, карбованцях, злотих, марках, шилінгах, доларах, фунтах стерлінгів. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |