Античні держави Північного Причорномор'я були засновані грецькими колоністами у VІІ-V ст. до н.е. «Велику грецьку колонізацію», яка значно розширила межі античного світу, зумовили специфіка соціально-економічного й політичного розвитку давньогрецького суспільства. А також місцевих племен Північного Причорномор'я, Це, передусім, нестача земель у метрополії та їх перенаселення, намагання греків налагодити торгівельні зв'язки з населенням багатих хлібом і худобою причорноморських степів Однією з причин колонізації був недостатній розвиток продуктивних сил. Це вимагало обмеження чисельності населення античних держав, що спричинювало вимушену еміграцію.

 

Важливим фактором заснування греками перших поселень на території Північного Причорномор'я були пошуки джерел сировини, зокрема металу. Розвиток ремесел сприяв зростанню торгівлі і мореплавства. Грецькі переселенці прагнули також освоїти придатні для ведення сільського господарства землі, забезпечити себе всім необхідним і бути економічно і політично незалежними від грецької метрополії.

 

Найбільше колоній на причорноморських землях, за свідченням Страбона, мало іонійське місто Мілет. Разом з Мілетом у колонізації Північного Причорномор'я і Приазов'я брали участь вихідні з інших грецьких міст: Теоса, Фокеї, Гераклеї, Ефеса, Клазомен, Колофона та ін.

 

У заселенні греками Північного Причорномор'я вчені простежують кілька етапів. На першому етапі (середина VII ст. до н. е.) у Північно-Західному Причорномор'ї було засновано два поселення: Істрію у Подунав'ї і Борисфен на о. Березань. На другому етапі (перша половина- середина VI ст. до н.е.) греки освоюють узбережжя Березанського і Бейкуського лиманів. У пониззі Південного Бугу виникає античне місто Ольвія, кілька землеробських поселень з'являється на берегах Дніпровсько-Бузького і Березанського лиманів. На Боспорі Кіммерійському були засновані міста Пантікапей, Гермонасса, Німфей, Мірмекій, Кепи та ін. Усі вони розміщенні на узбережжі Керченської протоки, а землеробські поселення становили їхню сільську переферію.

 

На третьому етапі (друга половина VІ- початок V ст. до н.е.) починається освоєння району Нижного Подністров'я, де було засновано міста Ніконій і Тіра. Створюється ряд сільськогосподарських поселень на східному узбережжі Дністровського лиману. В цей час значно розширюється територія Ольвії і виникають поселення на берегах Бузького лиману.

 

На четвертому етапі (кінець V ст. до н.е.) на території Західного Криму вихідці з Гераклеї Понтійської заснували місто Херсонес. Цим етапом практично завершився процес колонізації греками Північного Причорномор'я.

 

В основі колонізації давніми греками Північного Причорномор'я лежали експлуатація родючих земель, розвиток різноманітних ремесел, торгівля і рибний промисел. Зрозуміло, що населення сільських поселень, а подекуди й міст, було етнічно неоднорідним. Але в самих античних полісах. Безперечно, переважало грецьке населення.

 

У ІІІ ст. до н.е. виникли важливий торгівельний осередок м. Твиніс в усті Дону, а також боспорські міста Патрасій, Кітей і Синдська Гавань та Калос-Лімен на західному узбережжі Криму. Протягом всього майже тисячолітнього існування (до ІV ст. до н.е.) держави Північного Причорномор'я не поривали зв'язків із середземноморським античним світом. Водночас елліни підтримували тісні економічні і культурні контакти з місцевими причорноморськими племенами, що, безумовно, залишало свій слід в історії скафів, фракійців, синдів, иеотів, таврів, сарматів.