Побут і культура північнопричорноморських античних держав мали багато спільного із способом життя і культурою всього античного світу. Разом з цим у Північному Причорномор'ї були й місцеві особливості, що визначалися географічним розташуванням, соціально-політичним укладом і етнічним середовищем. Культура Північного Причорномор'я не була однорідною. Існували, зокрема, певні відмінності в її розвитку у Боспорі, в Ольвії, Тірі та Херсонесі.

 

Під впливом давньогрецької культури у Північному Причорномор'ї поширюється грамотність, про що свідчать лапідарні написи і графіті. На фрагментах посуду часто прокреслено шкільні вправи: набори букв, окремих слів тощо. Знайдені бронзові та кістяні стилі свідчать про поширення писемності серед населення. Виявлено також написи на свинцевих, керамічних і кістяних пластинках.

 

Значна увага приділялась фізичній підготовці юних громадян. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгіппії і Танаїсі для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярністю користувалися спортивні змагання з п'ятибор'я, бігу, стрільби з лука тощо. У цих змаганнях брали участь не лише юнаки, а й вищі магістрати.

 

Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії існувала аптека. В деяких місцях розташування лікувальних грязей виявлено святилища грецьких божеств; звідси бачимо, що давнім грекам були відомі лікувальні властивості грязей.

 

Певного розвитку у північнопричорноморських містах набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск (ІІІ ст. до н,е.),. який жив у цьому місті. Географією займався Діонісій Ольвіанський (І ст. до н.е.). За ранньоелліністичних часів у Боспорі працював філософ Смікр, а наприкінці І — у першій половині ІІ ст. н.е. — філософ Стратонік.

 

У суспільному і культурному житті античного часу важливе місце посідав театр. Рештки споруди театру відкрито в Херсонесі. Театри діяли також в Ольвії та Пантікапеї, але їхні рештки поки що не виявлено. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї знайдено чимало теракотових трагічних і комічних масок, пов'язаних, безсумнівно, з театральним мистецтвом. Про розвиток музичної культури свідчать зображення музикантів та інструментів на надгробних стелах, у розписах склепів, саркофагів. Виявлено й окремі зразки музичних інструментів. Найпоширенішими буди кіфара, ліра, флейта, труба.

 

Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-I ст. до н.е. характерне переважання еллінських художніх традицій. У І—IV ст. н.е. значно поширюються варварські елементи, водночас відчувається вплив провінційної римської культури. На Березані, в Ольвії та у Боспорі знайдено фрагменти привізних поліхромних архітектурних теракот і облицювальних плит, що прикрашали архаїчні храми та вівтарі. Серед них були, наприклад, теракотові антефікси VI ст. до н.е. другого теменоса Ольвії. Місцевими майстрами було виготовлено, зокрема, керамічну розписну капітель. У монументальному живописі, тісно пов'язаному з архітектурою, простежується використання різних органічних фарб.

 

У наступні періоди в монументальному живописі простежуються два основні напрями: умовно-ієратичний та реалістичний. Першому властиві релігійний зміст, міфологічні сюжети, а другому — зображення реального життя, створення портретів. Цікаві у цьому плані розписні надгробні стели Боспору і Херсонесу IV—III ст. до н.е.

 

Настінний живопис найбільшого поширення набув у Боспорі. Інтер'єри будинків, гробниці розписувалися в техніці фрески. Розпис був орнаментальним, сюжетним або комбінованим. Найхарактерніші зразки монументального живопису дають склеп Деметри в Пантікапеї, склеп зі сценою бою двох вершників, склеп Сорака та ін.

 

За елліністичного часу у Північному Причорномор'ї розвивалось мистецтво мозаїки. Сюжетною чи орнаментальною мозаїкою були вимощені підлоги багатих будинків. Найкраще збереглися мозаїчні твори в Херсонесі та Ольвії (II ст. до н.е.). Мозаїчні вимостки складалися з різнокольорової морської гальки або невеличких кубиків мармуру, укладених на вапняковий розчин. У центрі композиції херсонеської мозаїки галькою білого, жовтого, червоного і темно-синього кольору зображено двох жінок біля мармурового лутерію. Пластика, невимушеність пози, уміло підібрана різнокольорова галька свідчать про високу майстерність художника. Зразки орнаментальної мозаїки виявлено в Ольвії.

 

Важливе місце у мистецтві посідав вазопис. У Північному Причорномор'ї побутували чорнофігурні і червонофігурні зображення на святковій кераміці УІ-У ст. до н.е. Основою розписів були різноманітні міфологічні сюжети і сцени з героїчного епосу, в яких домінувало зображення людської постаті. В елліністичний період набуває поширення поліхромний і монохромний розпис кераміки. Такі вироби відомі в Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Кепах та в інших містах.

 

Під впливом кам'яної скульптури в античних містах Північного Причорномор'я розвивалася і коропластика. Це своєрідне виробництво теракотових статуеток, які виготовлялися у спеціальних формах. Теракоти зображують персонажів античної міфології, різних тварин і птахів. Але основна маса теракот представляє божества: Деметру, Кору, Кібелу, Артеміду, Афродггу. Діоніса, Геракла. Теракоти використовувалися, головним чином, як вотивні принесення у храми та святилища; їх знаходять також у житлах і поховальних комплексах.

 

Пам'ятки прикладного мистецтва в античних містах півдня нашої країни представлені імпортними предметами з бронзи, срібла, золота або електра і місцевими виробами. Ольвійські майстри, наприклад, виготовляли литі бронзові дзеркала з ручкою, що завершувалася рельєфним узором або скульптурним зображенням, значну кількість прикрас.

 

Місцевими майстрами були виготовлені оригінальна золота поховальна маска з ольвійського некрополя і золотий перстень скіфського царя, а також різні інші прикраси зі скіфських курганів та некрополя Ольвії (вінки з листового золота, намисто, золоті сережки та персні). Інтерес становлять золота сережка у вигляді постаті Кібели, гривна з золотого дроту, кінці якої прикрашено насадками з лев'ячими голівками, золоте намисто з 13 голівок Деметри, різноманітні сережки з головою лева, золоті підвіски з головою Гери і т. п. Серед предметів прикладного мистецтва Херсонеса переважають дрібні прикраси — золоті штамповані бляшки із зображенням Геракла та інших міфологічних персонажів, срібні пряжка, намисто, персні, сережки та медальйони.

 

Визначними є твори торевтики, виявлені в багатих похованнях Боспору і в скіфських царських курганах V-ІІІ ст. до н.е. Це золоті оббивки торитів і піхов мечів, посуд з коштовних металів, золоті й срібні прикраси одягу. До шедеврів античної торевтики належать золота пектораль зі скіфського кургану Товста Могила, чортомлицька амфора, золотий гребінь із Солохи, срібна чаша з Гайманової Могили.

 

Поряд з іншими видами прикладного мистецтва були досить розвинуті різьба по дереву та кістці. Майстерно оформлені дерев'яні меблі, скриньки, посуд, знаряддя праці користувалися значним попитом. До наших днів, на жаль, збереглося мало речей з дерева. Значних успіхів у художній різьбі досягли боспорські майстри У-ІІ ст. до н.е. Так, знайдено саркофаги, прикрашені рельєфними малюнками. Це рослинний орнамент, а також рельєфи із зображенням людей і тварин.

 

Релігія в античних містах Північного Причорномор'я була політеїстичною. Давні греки, як і інші європейські народи, до прийняття християнства поклонялися багатьом божествам, що уособлювали різноманітні явиша природи. Природа, на думку давніх греків, була населена надприродними істотами. З часом виникають культи окремих божеств, шо відігравали значну роль у житті античних полісів.

 

Дослідники розрізняють два визначних етапи у розвитку релігії населення північнопричорноморських міст. Перший (VІ-І ст. до н.е.) характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (І-ІУ ст. н.е.) — появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадженням культу римських імператорів і формуванням монотеїстичної релігії — християнства.

 

Мілетський культ Аполлона — покровителя колоністів, захисника нових полісів — був надзвичайно поширений у північнопричорноморських містах. Поряд з ним у пантеонах причорноморських міст значну роль відігравали олімпійські культи Зевса, Афіни, Артеміди, Афродіти, Гермеса. Покровителькою Херсонеса була Артеміда. У містах і селищах Боспору дуже популярним був культ Афродіти. Культ Афіни існував у Ольвії. Тірі, Ніконії. З сільським господарством на Боспорі пов'язаний культ Деметри. Культ Діоніса-Вакха — покровителя виноградарства — був яскраво представлений в Херсонесі. У північнопричорноморських містах шанували також давньогрецьких міфологічних героїв Ахілла і Геракла.

 

Шанованим божествам в античних містах Північного Причорномор'я зводили спеціальні храми й святилища, на місцях яких виявлено вівтарі, жертовні загородки тощо. У жертву язичницьким богам приносили биків, овець, свиней, рибу, різні злаки і плоди. Сцени окремих жертвоприношень відомі, зокрема, з вазового живопису. Виготовлялися також вотивні речі з глини та інших матеріалів, які мали замінювати натуральну жертву. Крім суспільних культів у Північному Причорномор'ї було досить поширене домашнє поклоніння божествам. При розкопках житлових комплексів виявлено багато теракот, різних вотивних речей, а також невеличких вівтарів з мармуру, вапняку чи глини.

 

Під впливом римської провінційної культури у перші століття н.е. в релігії Північного Причорномор'я поширюються негрецькі божества. У Херсонесі, Хараксі, Ольвії і Тірі виявлено мармурові рельєфи з зображенням фракійського кінного бога. В образі цього божества відтворена легенда про фракійського воїна-мисливця. Значної популярності на Боспорі набули й малоазіатські божества. Поклонялися, зокрема, Кібелі. На акрополі Пантікапея стояла мармурова статуя богині. У розписах боспорськкх склепів зображено містерії на честь малоазіатського божества родючості Сабазія. Цей культ на Боспорі був пов'язаний з шануванням Кібели.

 

Простежено також елементи пізньоскіфських і сарматських культів родючості. На окремих боспорських поселеннях виявлено ліпні ідолоподібні зображення жіночого божества, вкриті товстим шаром гіпсу або глини. Це, як вважають вчені, мало символізувати тимчасове поховання зерна у землю. Культ родючості був взаємопов'язаний з поховальними обрядами. Про це свідчать поховання дітей у керамічних посудинах (амфорах і піфосах). З землеробськими культами був пов'язаний також і культ іранського бога світла Мітри, що виник на Боспорі в І ст. до н.е. Вважають, що в цьому культі, як і в згаданому культі фракійського бога-вершника, виявилося тяжіння до монотеїзму.

 

У кінці IIІ ст. н.е. на Боспорі з'являються перші ознаки нової — християнської — релігії, а протягом перших десятиліть IV ст. н.е. тут формується християнська община на чолі з єпископом. У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім'я боспорського єпископа Кадма. До ранніх пам'яток християнської релігії в Боспорі (у Пантікапеї та Херсонесі) належать надгробки і склепи із зображенням хрестів. Але паралельно із зародженням християнства традиційні античні культи і вірування ще довгий час побутували в Північному Причорномор'ї.

 

Таким чином, історичні й археологічні матеріали античних міст Північного Причорномор'я засвідчують майже тисячолітній період співіснування прийшлого давньогрецького і місцевого населення (скіфів, сарматів, фракійців, синдів, меотів і таврів). Цей історично прогресивний процес відбився у серії археолого-архітектурних пам'яток, а також у письмових історичних документах. Підтримуючи міцні економічні й культурні зв'язки з місцевими племенами, центри давньогрецької цивілізації на Чорноморському узбережжі позитивно вплинули на побут і культуру місцевого населення. Занепад давньогрецьких міст у Причорномор'ї був пов'язаний із загальною кризою античного рабовласницького світу. Вторгнення ж у Південно-Східну Європу в III ст. н.е. готів з Прибалтики і в IV ст, н.е. і гунів з Центральної Азії прискорило кінець існування у Північному Причорномор'ї міст-держав. Закінчується скіфо-сарматськнй і античний період в історії України. У Північному Причорномор'ї починається епоха раннього середньовіччя.