У пізньому періоді бронзового віку розвиток культур лісостепового Правобережжя України, Волині і Прикарпаття відбувався в різних напрямках. У лісостеповій частині Правобережжя та в південних районах Волині була поширена білогрудівська культура, що склалася, в основному, на базі комарівської і тшинецької культур. Племенам усіх цих культур властивий осілий спосіб життя. Населення займалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин.

 

Білогрудівська культура отримала назву від Білогрудівського лісу на Уманщині; датується кінцем II—початком І тисячоліття до н.е. Представлена поселеннями, похованнями і зольниками. Найбільш повно досліджене поселення на правому березі Дніпра біля с. Велика Андрусівка Кіровоград-ської області, де розкопано десять споруд, розміщених в один чи два ряди. Житла за конструкцією нагадують тшинецькі і комарівські. Вони трохи заглиблені, прямокутні в плані, довжиною до 12 м. Долівка глиняна.

 

Могильники курганні і грунтові безкурганні. Кургани невеликі. Під насипами в неглибоких ямах виявлено кістяки у скорченому положенні на боці. Рідко зустрічаються поховання за обрядом трупоспалення. У могиль-никах знайдено кераміку та бронзові прикраси. Курганні могильники до-сліджені біля с. Печери на Вінниччині, Макіївка поблизу м. Біла Церква. Ґрунтовий могильник розкопано біля с. Білий Камінь Вінницької області.

 

Зольники — невеликі горби попелу висотою до 0,8 і до 40-50 м у діа-метрі, що створювались на рівній площадці. Тут трапляються фрагменти кераміки, знарядь праці, інші поламані речі, а під ними — сліди вогнищ. Зольники зустрічаються групами (до 5 шт.). Про їхнє походження єдиної думки немає.

 

Одні дослідники вбачають у них залишки житлових споруд або прості попелища поблизу них. На думку інших, зольники слід пов'язувати з культом вогню і хатнього вогнища, який вшановували білогрудівці.  Білогрудівська кераміка представлена горшками, мисками і черпаками. Горшки високого профілю, тюльпаноподібні. Посуд орнаментований характерним для культур бронзового віку валиком. Валик буває суцільний або з незамкненими кінцями, що звисають. Зустрічається прорізний орнамент, а також зроблений зубчастим колесом. Населення займалося переважно землеробством. Розводили також усіх свійських тварин. Тут, як і в тшинецькій культурі, знаходять глиняні цідилки, якими, можливо, користувалися при виготовленні сиру, значну кількість зернотерок, крем'яних серпів, у тому числі складаних. З металевих виробів були поширені сокири-кельти, вістря списів, шила, а також прикраси, які нагадують тшинецькі і комарівські, — спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо.

 

Серед кістяних знарядь знайдено лощило, шило і т. д. Відомі псалії- що свідчить про використання білогрудівським населенням коня для верхової їзди.

 

У невеликій кількості виявлено глиняну пластику — фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки "хлібців" і "коржики". Останні виявлені в основному в зольниках, вони мали, очевидно, культове призначення.

 

У IX ст. до н.е. білогрудівська культура на значній території південної частини Лісостепу змінюється культурами передскіфського часу.