Віктор Андрусів (нар. 25 липня 1983, Львів) — український державний та громадський діяч, заступник Голови політичної партії Республіканська платформа, заступник Голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань (із липня 2015 ^[1] по лютий 2016 ^[2]), кандидат політичних наук, автор книги «Змінити майбутнє».

Біографія[ред. • ред. код]

Народився 25 липня 1983 року у Львові. В шкільні роки приєднався до патріотичної організації "Спадщина". Серед іншого там почав займатися рукопашем Гопак, яким продовжує займатися і в дорослому віці ^[3]. У 2005 році закінчив факультет міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І.Франка. В цьому ж році переїхав до Києва. У 2008 році закінчив аспірантуру Національного інституту стратегічних досліджень. У 2010 році захистив дисертацію на тему "Механізми формування спільної ідентичності в ЄС та перспективи їх застосування в Україні" ^[4].

Одружений з Галина Янченко. Виховують доньку.

Політичні погляди та діяльність[ред. • ред. код]

Є прихильником християнської демократії.

У 2006 році став членом всеукраїнської громадської молодіжної організації "Демократичний Альянс (до 2007 року — Християнсько-демократична молодь України), яка у 2010 році прийняла рішення про створення політичної партії. Віктор Андрусів обраний заступником голови партії Демократичний альянс. Заснував та очолював аналітичну структуру партії Інститут Демократичного Альянсу імені Р.Шумана. Відіграв одну з ключових ролей в організації кампанії акцій протесту Демократичного альянсу під Межигір'ям, яка розпочалася у квітні 2013 року, і потім - у формуванні позиції та координації участі партії у Революції Гідності. Після однієї з акцій під Межигір'ям невідомими нападниками був розтрощений автомобіль Віктора Андрусіва ^[5]. Виступав проти укладення опозицією угоди з Януковичем ^[6].

На початку виборчої кампанії парламентських виборів 2014 року вийшов із Демократичного альянсу. Тоді Демальянс йшов на вибори з Громадянською позицією, делегуючи своїх членів на друге, тринадцяте і далі кожне десяте місце у списку. Очевидно внаслідок внутрішнього конфлікту в партії Віктор Андрусів відмовився від тринадцятого місця у списку, яке, в разі подолання Громадянською позицією прохідного бар’єру, забезпечувало мандат народного депутата, і одночасно вийшов із партії. Що стало причиною такого рішення публічно коментувати Андрусів відмовився ^[7].

У березні 2015 року на з'їзді політичної партії Українська платформа «Собор» Віктора Андрусіва обрано заступником голови партії. На цьому ж з'їзді партію перейменовано у Республіканська платформа ^[8]. Є співавтором Доктрини національних інтересів, яку було презентовано у червні на урочистому з'їзді, присвяченому 25-річчю партії ^[9].

2 липня 2015 по 1 лютого 2016 виконував обов'язки заступника Голови Донецької військово-цивільної адміністрації з гуманітарних питань ^[10] [11].

Є аналітиком та публіцистом. Тільки на Українській правді опубліковано близько 50 статей Віктора Андрусіва, публікується також в інших виданнях та ресурсах. Брав участь в різних громадських проектах та організаціях, як-от Партнерство Новий Громадянин, Український незалежний центр політичних досліджень. Був учасником розробки та адвокатування законів «Про доступ до публічної інформації» та «Про громадські об’єднання».

Книга "Змінити майбутнє"[ред. • ред. код]

В 2014 році у видавництві "Наш формат" вийшла книга Віктора Андрусіва "Змінити майбутнє". Книга є футуристичною - про Україну в перспективі найближчих десятиліть. Вона написана від імені Президента майбутньої України, за час правління якого Україна стала розвинутою та впливовою державою. У книзі покроково описано як винахідливий та амбітний Президент вирішував найбільш болючі проблеми країни та вдавався подекуди до досить нестандартних рішень, що в підсумку дали потужний результат. Таку художню форму для викладу можливої стратегії розвитку України, за словами автора, він обрав, щоб краще донести свої ідеї, у більш доступній та зрозумілій формі – через сюжет, події та головного героя ^[12].

Книгу присвячено Героям Небесної сотні Андрію Мовчану та Устиму Голоднюку.