У 1989 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Володіє англійською та французькою мовами.

Трудова діяльність[ред. • ред. код]

У 1979 році Абдуллін пішов працювати на київський завод «Точелектроприлад» токарем. З 1981 по 1983 рік проходив дворічну службу в Радянській армії. З 1985 по 1987 рік працював кореспондентом газети News from Ukraine. Після цього Олександр Рафкатович обіймав посаду кореспондента, комерційного директора «Робітничої газети».

З 1992 року по 1993 рік Олександр Рафкатович працював директором компанії «Інтертрейд». Потім протягом двох років до 1995 року був віце-президентом корпорації «Республіка». У 1995–1998 роки — президентом ЗАТ «Інтергаз». Ці структури забезпечували реалізацію бартерної схеми «газ в обмін на продовольство» і мали відношення до Ігоря Бакая.

У 1998 році Олександр Абдуллін став народним депутатом, пройшовши по Київському виборчому округу № 97. У 1999 році Абдуллін спільно з Ігорем Бакаєм і Олександром Волковим створили партію «Демократичний союз».

На парламентських виборах 2002 року був обраний народним депутатом України по одномандатному округу № 156 в Рівненській області. За час перебування в парламенті встиг побувати в лавах «Єдиної України», «Європейського вибору», СДПУ (о).

У 2005 році став членом партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

На парламентських виборах 2012 року став народним депутатом від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (№ 28 у виборчому списку).

Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації.

Починаючи з 2005 року Абдуллін займається питаннями агітації і пропаганди в БЮТ та «Батьківщині».

Творчість[ред. • ред. код]

Олександр Абдуллін і журналіст із Хмельницького Петро Воробей 2012 року видали роман, що складається з двох частин: «Заграва» та «Відблиск» (Чернівці: Букрек, 2012. — 488 с. і 480 с.). На прикладі головних героїв — трьох братів Орленків — простежено довгий і звивистий шлях, який пройшли українці в пошуках волі.

Родина[ред. • ред. код]

Одружений. Є дві дочки.

Звання та нагороди[ред. • ред. код]

• Заслужений журналіст України з 1997.
• Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» у номінації «Журналіст-політик», яка включає в себе законодавчу діяльність у Верховній Раді, роботу з пресою як журналіста, причетність до розробки і фінансування спеціальних програм підтримки преси, ветеранів та малозабезпечених.
• Ліквідатор аварії на ЧАЕС.
• Нагороджений Орденами Святого Рівноапостольного князя Володимира II, I ступеня (УПЦ КП, УПЦ МП), Почесною грамотою Папи Римського Івана Павла II, медаллю «За заслуги» I ступеня (Спілка ветеранів Афганістану).
• Ордени «За заслуги» III, II ступеня.
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005).